Гладкий С.В. народився 26 травня 1988 року у м. Таллін (Естонія). Невдовзі сім’я переїжджає на Шепетівщину в село Городище, де пройшло дитинство Сергія.
Тут навчався у Городищенській школі. Зростав доброзичливим, відповідальним юнаком, мав характер правдолюба, завжди був на стороні справедливості і чесності. Після закінчення школи у Козятинському професійному училищі здобув професію автомеханіка.
Трудова біографія Сергія насичена, Він багато працював. За кілька років до повномасштабного вторгнення рф на нашу землю молодий чоловік обіймав посаду завідувача складу головного офісу АТБ. Колеги поважали Його за надійність, чесність, порядність та відповідальність за доручену справу.
Сергій Володимирович – гарний сім’янин, разом з дружиною Юлею виховували двійко діточок – синочка Данила та донечку Мирославу. Усі разом мріяли, будували плани на майбутнє. Що й казати: тільки б жити… Але в один момент все зруйнувала клята війна: жахіття війни забрало у матері люблячого сина, у дружини – коханого чоловіка, у сестри – люблячого брата. Син і донечка залишилися без найкращого у світі люблячого татка.
Сергій Володимирович став на захист рідної країни з початку повномасштабного вторгнення ворога на нашу землю. Пішов добровольцем, бо не міг спокійно жити, дивлячись, як ненависний ворог нищить українські села, міста, перетворює на руїни все навколо.
«Юлечко, я йду, тримайся, бережи діток, - сказав дружині. – Треба, рідна, захистити нашу землю, всім піднятися і захистити від ворога-звіра!»
Військову службу Сергій Володимирович розпочав в одній із військових частин м. Шепетівки, через кілька місяців був переведений до військової частини у м. Миколаїв (десантно – штурмові війська). Гранатометник першого десантно – штурмового батальйону Гладкий С.В. – відважний, хоробрий солдат, відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, до останнього подиху виконував священний обов’язок захисту Батьківщини.
26 листопада 2024 року під час ведення бойових дій, в обороні одного з населених пунктів Покровського району Донецької області, героїчно загинув. Великий патріот рідної землі, правдолюб і життєлюб, сильний, вольовий за мир в Україні віддав найдорожче – своє життя.
…Період з 26 листопада 2024 року до 06 жовтня 2025 року, коли родину сповістили, що син, чоловік, батько, брат вважається безвісти зниклим, для найрідніших людей Сергія Володимировича був невідомістю, очікуванням вісточки, бодай найменшої, що живий, можливо, у полоні… У серцях найрідніших – щира молитва та віра в те, що повернеться. На жаль, дива не сталося. Довгий шлях додому… Сергій Володимирович повернувся до рідної домівки, до рідного села на щиті і востаннє сьогодні побував на земних гостинах у найрідніших та найдорожчих людей.
Такі не йдуть, залишаючи порожнечу тим, кого любили понад життя, такі завжди живуть в серцях найрідніших та найближчих, живуть у пам'яті людській. Сергій Володимирович залишив замість себе свою любов, тепло, мрії, плани, думки і поради, ціни яким не було і не буде, як немає ціни спогадам про Нього рідних серцю людей та вдячних за захист України громадян. Непоправна втрата…Незагойна рана…
Провести Захисника України до місця останнього спочинку прийшли побратими - військовослужбовці, представники духовенства, представники місцевої влади, жителі громади, друзі, однокласники і всі, хто знав Сергія. Односельці зустріли Воїна та провели в останню дорогу живим коридором Шани.
Плакали всі, бо болить…І боліти не перестане.
Поховали Гладкого С.В. в рідному селі Городище з усіма військовими почестями.
Розділяємо горе родини, низько схиляємо голови у глибокій скорботі перед вічною і світлою памʼяттю Героя – Захисника України. Світлий спомин про мужнього Захисника України Гладкого С.В. назавжди залишиться в наших серцях. Він наближав нашу Перемогу!
Слава і Шана Герою України!
Вічна пам’ять…
Розпорядженням Судилківської сільської ради 15, 16, 17 жовтня 2025 року оголошено Днями жалоби на території громади.
