Його серце перестало битися 20 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання в районі н.п. Нью-Йорк, Донецької області. Він був вірним військовій присязі, з честю і до кінця виконавши свій службовий обов’язок, віддавши за мир в Україні найцінніше - власне життя.
Не висихають сльози дружини, доньок, сестри та великої родини. Звістки чорними воронами летять у громаду. І темніє день, розривається серце від болю. Занадто високу ціну платимо за право бути вільними українцями в своїй Україні.
І сьогодні в останню земну дорогу наша громада у невимовному горі проводжала свого Героя. На церемонію зустрічі та прощання з траурними квітами та державною символікою прийшли родичі, друзі, знайомі, військовослужбовці, побратими, представники сільської ради, односельці та просто небайдужі жителі громади, щоб висловити безмежну вдячність за неоціненний внесок у майбутнє рідної країни.
Його подвиг – це символ мужності та незламності. Він віддав життя за нас, і ми ніколи не забудемо цього.
Слава Герою! Вічна пам'ять...
Поховали Олександра на кладовищі у рідному селі Колом’є.
Пам'ятаймо про тисячі воїнів, які щодня стоять на захисті держави і ціною власного життя зупиняють ворога!
