Війна… Вона безжально забирає найкращих, залишаючи по собі біль, сльози та спустошені серця. Вона приходить у кожен дім, у кожне село, у кожну родину, не питаючи дозволу. Із перших днів повномасштабного вторгнення тисячі відважних українців стали на захист рідної землі, ризикуючи найдорожчим — власним життям.
Савчук Віктор Володимирович народився 2 вересня 1981 року в селі Жилинці Шепетівського району Хмельницької області. Він був другою дитиною в сім’ї.
Дитинство Віктора пройшло в рідному селі, де він навчався у Жилинецькій початковій школі та закінчив 4 класи. Потім продовжив навчання у сусідньому селі Плесна, де здобув неповну середню освіту. Згодом навчався у місті Полонне.
Військову службу проходив у Львівській області, у місті Стрий. Після служби 13.09.2003р. створив сім’ю, у якій народився син.
Коли ворог прийшов на нашу землю, Віктор, не вагаючись, став на її захист. Він добровільно вступив до лав Збройних Сил України, служив у територіальній обороні Шепетівського району. Згодом виконував бойові завдання в Харківській, Донецькій та Запорізькій областях.
Під час служби отримав важкі травми, через які довгий час проходив лікування в лікарнях та військових госпіталях, проходив реабілітацію. Однак наслідки бойових поранень виявилися надто серйозними.
18 лютого 2025 року, перебуваючи вдома, Віктор відійшов у вічність… Його серце зупинилося через важкі бойові травми, зокрема забій головного мозку II ступеня та інші поранення, отримані під час військової служби.
Його життя обірвалося, але пам’ять про нього житиме вічно. Він залишив по собі слід мужності, честі та нескореності.
Схилимо голови у скорботі та вдячності перед світлою пам’яттю нашого захисника. Вічна слава Герою! Герої не вмирають!