Народився Олександр 5 серпня 1982 року у місті Гусиноозерськ (Бурятія) у сім’ї військовослужбовця.
Коли родина переїхала до Славути, Олександр пішов навчатися до 2-го класу загальноосвітньої школи № 5. Після закінчення школи проходив строкову службу в лавах Збройних Сил України.
Після цього працював будівельником у різних містах України.
Бойовий шлях нашого Воїна розпочався ще з 2014 року, коли росія, порушивши будь-які домовленості, посягла на територіальну цілісність України. Тоді Олександр підписав контракт на військову службу. Наш Герой боронив Україну на сході, брав участь в АТО/ООС. Служив у складі 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького (30 ОМБр, в/ч А0409) на посаді оператора взводу радіорозвідки розвідувальної роти військової частини А0409.
З початком повномасштабної війни перебував на Бахмутському напрямку, увесь час на нулі.
Сержант Шабаєв Олександр Олександрович із 14 червня 2024 року вважався безвісти зниклим. Але на жаль, дива не сталося… Вірний Син України, найкращий з кращих, побратим з міцним плечем героїчно загинув внаслідок ворожого бомбардування в районі населеного пункту Каленики Донецької області, захищаючи волю та незалежність України.
У Героя залишилася мама.
Веселий, чуйний, доброзичливий, відповідальний, надійний товариш та побратим – такими щирими словами згадують Олександра усі, хто його знав.
Про його службу, відданість та мужність свідчать численні відзнаки. Так, за період військової служби був відзначений командуванням, Міністерством оборони України та державними нагородами:
- Пам’ятна відзнака Головного управління розвідки Міністерства оборони України – медаль «30 років воєнній розвідці» та медаль «За сприяння розвідці України ІІ ступеня»;
- Медаль «Ветеран війни»;
- За участь в боях «Світлодарська дуга»;
- Відзнака «За службу державі»;
- Нагрудний знак «Dei Gratia»;
- Почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест».
Міський голова, виконавчий комітет, депутатський корпус Славутської міської ради та вся Славутська громада висловлюють щирі співчуття рідним та близьким відданого Воїна України.
Звернулася до присутніх представниця волонтерського осередку “Славутські кікімори” Інна Оверчук, яка особисто була знайома з Героєм:
“Сьогодні в останню дорогу приїхав наш мужній Сашко, який понад усе любив життя. Це була весела, справедлива, чесна людина і я горда, що знала його. Сказати, що Герої не вмирають я не можу, бо, на жаль, Герої вмирають, захищаючи сьогодні нас з вами та наших дітей. Наш, Сашко, наш Герою, ми пам’ятатимемо тебе таким яким ти був — особливим. Сьогодні ти став янголом-охоронцем нашого міста та України. Дякуємо тобі, мужній Воїне!”.
Громадське прощання з українським Героєм відбулося у Палаці культури, заупокійна панахида — в церкві Покрови Пресвятої Богородиці. Поховали Олександра на «Новому кладовищі» з усіма військовими почестями.
Важко знайти слова втіхи для рідних і близьких. Це непоправна втрата для всіх нас. Спи спокійно, дорогий наш Захисник, вічна, світла пам’ять та безмежна шана Герою!
Наш святий обов’язок пам’ятати подвиг нашого Воїна, як і решти захисників, шанувати цінності, за які вони загинули й ніколи їм не зраджувати, як це робили наші Герої.
Слава Україні! Героям Слава!
Пресслужба Славутського МВК.
