Ряжських Роман Вікторович народився на Покрову, 14.10.1996 року. Ріс кмітливим та розумним хлопчиком. Добряк, але зі сталевим характером… Мама Оксана Євгенівна згадує : «мене викликали до школи…бувало… та він не ліз першим, але вмів за себе постояти!». Роман виріс без тата, батько помер, коли він був ще маленький.
Роман відвідував місцевий дошкільний заклад «Дюймовочка», а згодом став учнем ліцею у м. Шепетівка.
Шкільне життя юнака було насиченим, він мав багато захоплень, з дитинства полюбляв читати, захоплювався футболом та був активним учасником шкільних заходів. Роман вмів дружити, відчував людей та знаходив спільну мову з кожним. Юнак був чудовим учнем, вірним товаришем, гарною людиною.
Закінчивши у 2014 році школу, хлопець вирішив вступати до Львова у Національний університет ім. І.Франка на факультет журналістики. Попри великий конкурс, юнака помітили, і згодом, після творчого конкурсу та співбесіди з деканом, Роман став студентом кафедри журналістики одного з найпрестижніших вишів країни.
Якщо Роман ставив ціль, він обов’язково її досягав. Грав у університетській футбольній команді, допомагав тренувати молодь. Його зовнішність, логіку та інтелектуальні здібності оцінили та він взяв участь у кастингу на проект «Супермодель по-українськи», де отримав лідерство у своїй команді, але як він сам зізнавався, це було не його.
Закінчивши у 2019 році магістратуру, він проходив строкову службу у Президентському Полку в Києві. Після служби юнак залишається в столиці та йде працювати за професією на український молодіжний розважальний телеканал «НЛО».
З початком повномасштабної війни Роман вирішує вступити до територіальної оборони. Він не міг стояти осторонь. Роман починає багато працювати, підтримувати родину.
Він був гарним спеціалістом, займався бренд-журналістикою та мав багато клієнтів, що цінували його за професіоналізм та особливий підхід до роботи. Одного разу, прогулюючись парком з мамою, Роман зізнався їй, що вирішив піти добровольцем. Вважав, що не може просто сидіти…
«Якщо всі чоловіки в країні не візьмуться за зброю… то України просто не буде»
Мати, хоч як не було важко, прийняла вибір свого сина, і у вересні 2023 року Роман пішов добровольцем.
Студентська родина підтримала юнака та, організувавши на журфаці «СирникФест» та «Вечір кіно», допомогли зібрати кошти на купівлю необхідної амуніції. Студенти, друзі, колеги по роботі, замовники допомагали та завжди хвилювались, запитували, чим ще допомогти й чекали Романа для продовження співпраці.
Спочатку була підготовка у Житомирській області, згодом його направили на навчання до Польщі. Після повернення юнак потрапив до 95 окремої десантно-штурмової бригади та відправився захищати країну на Донецькому напрямку.
Командування характеризувало Романа, як відповідального, вмотивованого та професійного військового. Він справді був гарним товаришем, мав авторитет серед побратимів, підтримував усіх, був надійним плечем. Пішов на війну зі словами:
«Я відчуваю, що я на своєму місці…». Роман казав мамі: «Я хочу, щоб ти спокійно спала…».
Та відтоді мама не могла спати, знаючи, що її єдиний син виборює у нерівному бою кожен клаптик рідної землі.
Востаннє Роман спілкувався з мамою 29 грудня. Зробив сюрприз, відправив кур’єром розкішний букет квітів та солодощі. Романтик зі сталевим характером…
Повідомив що відправляється на бойове завдання і зв’яжеться з нею одразу після повернення. Попередив, що зв’язку не буде щонайменше 10 днів. Та материнське серце відчувало, що щось не так… Віднайшовши контакти командира, почула: «вашого сина важко поранено…»
6 січня 2024 року у Дніпровській обласній клінічній лікарні імені Мечнікова, солдат Ряжських Роман Вікторович, навідник 2 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 4 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини, помер після лікування від важкого поранення внаслідок артилерійського обстрілу у Донецькій області.
Висловлюємо співчуття родині та близьким Романа. Сумуємо разом із вами, низько схиляємо голови у скорботі.
Герої не вмирають, вони залишаються у наших серцях!
Шепетівська міська рада
