Цивільне життя: від шахових турнірів до керма електровоза
Сергій Лаврук народився 5 березня 1970 року в Шепетівці. Навчався у місцевій загальноосвітній школі №7, де з юних років вирізнявся аналітичним мисленням — добре грав у футбол та здобував призові місця на шахових змаганнях.
Після школи з відзнакою опанував фах токаря у Шепетівському ПТУ, пройшов строкову службу зв'язківцем у Теребовлі, де здобув звання сержанта, а згодом заочно закінчив Хмельницький політехнічний коледж.
Значну частину свого трудового життя Сергій Миколайович присвятив залізниці. З 1990 по 2014 рік він працював у локомотивному депо Шепетівки помічником машиніста та машиністом електровоза.
У цивільному житті пріоритетом для нього завжди залишалася родина: він був турботливим батьком доньки Ольги, дідусем для онуків Романа та Дарини й мріяв про власний облаштований будинок.
Доброволець, служба в РЕБ та фатальний рейс
З початком повномасштабного вторгнення чоловік наполегливо прагнув стати на захист країни, і 21 вересня 2024 року долучився до лав Збройних Сил України. Під позивним «Лавр» він служив оператором відділення радіоелектронної боротьби, виконуючи бойові завдання на найскладніших напрямках Донеччини, зокрема поблизу Бахмута та Краматорська.
У червні 2026 року воїн очікував на довгоочікувану відпустку, проте вирушив разом із побратимами доставити пальне на передові позиції. По дорозі автомобіль захисників уразив ворожий FPV-дрон. 8 червня 2026 року сержант Сергій Лаврук загинув.
Після тривалих експертиз та підтвердження особи воїна з усіма військовими почестями поховали у рідній Шепетівці.
Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким і побратимам воїна. Світла пам’ять і вічна шана мужньому Захиснику. Вічна пам'ять Герою!
