Війна забрала у матері — сина, у дружини – чоловіка, у дочки – батька, у брата — рідну людину та друга, у військовослужбовців – надійного побратима, у громади та держави – Захисника. Вадиму назавжди 40.
Народився Вадим 25 вересня 1983 року в місті Славуті Хмельницької області.
Початкову освіту здобув у загальноосвітній школі № 1, потім навчався у Славутському обласному спеціалізованому ліцеї, який закінчив у 2001 році.
Далі вступив до Хмельницького інституту управління і права.
У 2005 році закінчив військову кафедру при Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.
У 2006 році завершив навчання у Київському Національному університеті ім. Тараса Шевченка за спеціальністю «правознавство».
У 2011 році отримав статус адвоката. З 2016 по 2021 рік працював юрисконсультом у товаристві з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОРОЗВИТОК». З 2021 року – у товаристві з обмеженою відповідальністю «АППЕЛЬ».
З 1 березня по 5 червня 2022 року перебував у розпорядженні командира військової частини А7373.
З 6 по 18 червня 2022 року проходив службу на посаді офіцера резерву офіцерського складу військової частини А 7021.
З 19 червня 2022 року – офіцер відділу комплектування офіцерським складом військової частини А 3771.
14 серпня 2023 року нагороджений медаллю «Захиснику України» Міністерства оборони України.
Майор Сабінський Вадим Едуардович, вірний військовій присязі, загинув 16 листопада 2023 року у населеному пункті Покровське Синельниківського району Дніпропетровської області.
У Героя залишилися мама, дружина, дочка та брат.
Рідні Вадима згадують про нього тільки найкраще – він був людяним, скромним, доброзичливим. Це життєрадісна та сонячна людина. Надзвичайно цінував свою сім’ю, був люблячим та ідеальним сином, чоловіком, батьком…
Був гідним та відповідальним побратимом, надійним другом якого поважали та цінували.
Громадське прощання із Захисником України відбулося у Палаці культури. Попрощатися із загиблим прийшли рідні, близькі, друзі, військовослужбовці, представники влади та жителі громади.
Звернулася до присутніх дружина Героя Катерина Сабінська:
“У мене втрачений сенс життя. У мене немає опори, підтримки, немає людини, яка вірила у мене більше, ніж я сама в себе, у мене немає людини, яка знала і розуміла мене краще, ніж я сама й у мене немає людини, з якою я можу бути повністю відкритою у всьому та вразливою. Цим всім для мене був Вадим і він буде надалі.
За понад півтора року я втомилась бути сильною, але мене тримала віра у наше майбутнє, а зараз мені немає в що вірити. Мені залишається лише бути для доньки Віолети за нього і за мене. І насправді я ще не до кінця усвідомлюю це і мені страшно, коли буде приходити це усвідомлення далі.
Ми маємо зберегти все світле і добре про Вадима, все, що пов’язано з ним. Я впевнена всі, хто знали його, вони знали його в кращому його прояві, бо він по іншому не міг. Він був найкращим і він нам з донькою Герой”.
Заупокійна панахида відбулася в церкві Покрови Пресвятої Богородиці.
Поховали Вадима на «Новому кладовищі» з усіма військовими почестями. На честь майора Вадима Сабінського небо гучно пронизав трикратний стрілецький салют.
Міський голова, виконавчий комітет, депутатський корпус Славутської міської ради та вся Славутська громада висловлюють щирі співчуття рідним та близьким відданого Воїна України.
Слава Герою, воїну Збройних сил України, який віддав своє життя за те, щоб блакитним і мирним було небо над українцями!
Памʼятаємо всіх, хто віддав життя за Батьківщину.
Пресслужба Славутського МВК.
