Микола Поліщук народився 19 грудня 1993 року у місті Шепетівка. Зростав у багатодітній сім’ї та змалечку піклувався про своїх старших сестричок і маму. Сестра Наталя з гордістю згадує брата:
«Він завжди захищав мене, хоча був на багато молодший, був справедливим та багато працював, збирав в лісі ягоди, розвантажував вагони, щоб допомогти нам усім».
Микола навчався у загальноосвітній школі №2. Був енергійним, фізично розвиненим юнаком, вправно грав у футбол.
Після закінчення школи вступив до Шепетівського професійного ліцею де здобув професію зварювальника. Згодом працював на будівельних роботах у Києві, Польщі, останнє місце роботи – Львівська область. Працював наполегливо, бо так звик змалечку та твердо знав, що попереду ще багато справ.
12 липня 2023 року був мобілізований до лав Збройних сил України. Після проходження навчання був направлений для виконання бойових завдань у Запорізьку область.
У Миколи Петровича залишилася згорьована родина – дружина, діти, сестра та племінники. З дружиною, Марією, були знайомі ще з дитинства. Колись доля їх розвела, проте вони знайшли один одного, побралися, мріяли про щасливе майбутнє, спільне житло та сімейний затишок.
Микола з любов’ю ставився до дітей дружини та своїх племінників, замінив їм тата. Вони разом рибалили, грали у футбол, збирали гриби, раділи життю. Щоразу серце дружини завмирало, коли лунав телефонний дзвінок. І світлішало на душі, коли читала повідомлення: «Доброго ранку…». Від дзвінка і до дзвінка жила родина Поліщуків.
12 жовтня рідні почули голос Миколи востаннє: «Ми йдемо на позиції» …і телефон замовк, як з’ясувалося, назавжди…
Микола Поліщук до останнього свого подиху мужньо виконував військовий обов’язок, воюючи за Україну, її свободу та незалежність, був хорошою людиною, добрим сином, люблячим чоловіком і мужнім воїном-Героєм. Він запам’ятається своїм рідним спокійним, врівноваженим, добрим та щирим, усміхненим та сповненим бажання жити, творити, радіти й любити. Таким, що вислухає та допоможе, підставить міцне чоловіче плече. Микола мріяв про маленьку донечку. Не судилося, клята війна безжалісно забрала найдорожче – життя.
Щиро поділяємо горе родини та висловлюємо співчуття близьким.
Герої не вмирають!
Шепетівська міська рада
