Домовину з тілом загиблого захисника доставили до його рідної домівки у селі Кам’янка напередодні увечері. Односельці коридором шани зустріли траурний кортеж та встелили останній шлях воїна додому квітами.
Сьогодні сотні жителів громади прийшли попрощатися із загиблим земляком, висловити слова співчуття та підтримки рідним і близьким, провести його у останню земну дорогу.
Заупокійну панахиду відправили у місцевому храмі. Поховали Героя на сільському кладовищі у Кам’янці з усіма військовими почестями.
Усі, хто знав Анатолія, запам’ятають його доброю і щирою людиною, веселим і вірним другом, люблячим сином і братом, працьовитим односельчанином, який завжди і залюбки усім допомагав, а ще відважним і сміливим воїном та побратимом. Удома на нього з перемогою чекала мама, дружина та синочки, але не судилося…
На жаль, словами важко загоїти в серці болючу рану втрати, адже смерть найріднішої людини – велике випробування. В цю гірку мить поділяємо горе родини Козійчуків та разом з Вами схиляємо голову в глибокій скорботі.
Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях.
Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас!
Козійчук Анатолій Анатолійович народився 11 березня 1989р. в с.Кам'янка. Навчався в Цвітоській середній школі. Закінчивши школу, навчався в Грицівському ПТУ на кухаря - пекаря. Працював різноробочим. Створив власну сім’ю. Згодом пішов працювати в Шепетівський лісгосп. Працював там допоки не призвали до лав Збройних сил України.
Проходив службу в елітних військах ЗСУ в ДШВ 81-й окремій десантно-штурмовій бригаді.
Під час проходження служби в лавах ЗСУ став розвідником-кулеметником. Далі наш Герой захищав Батьківщину в гарячих точках Луганщини та Донеччини. Серед побратимів він мав позивний «Батя».
