Малою батьківщиною Володимира Громика є село Кам’янка, де він народився 18 лютого 1973 р. та отримав середню освіту.
Чимало випробувань випало на його долю, але по собі він залишив добру і світлу пам'ять серед рідних, друзів та однокласників. У Героя залишився донька та син, який за прикладом батька захищає Батьківщину.
У 2021 році наш земляк підписав контракт і став до лав ЗСУ. З початком повномасштабного вторгнення він відразу став на захист Батьківщини, брав участь у тяжких боях на Донеччині. Поблизу селища Піски у серпні воїн отримав важку контузію, з того часу він боровся з важкою хворобою. Рідним повторював, що вилікується і знову повернеться до своїх бойових побратимів…
Прощання з Героєм відбувалося у Шепетівці, де він проживав. Заупокійну панахиду відправили у храмі села Кам’янка. Поховали Захисника з усіма військовими почестями на місцевому сільському кладовищі.
Бойові побратими згадують Володимира як щирого, чесного, сміливого, відважного воїна, який не боявся труднощів на своєму шляху та на якого завжди можна було покластися у важку хвилину.
На жаль, словами важко загоїти в серці болючу рану втрати. Адже смерть найріднішої людини – велике випробування. В цю гірку мить поділяємо горе родини Громиків та разом з вами схиляємо голову в глибокій скорботі.
Він захищав свою землю від ворога та сміливо поповнив Небесне військо захисників рідної землі! Йому так і не судилося зустріти свій 50-літній ювілей...
Навіки слава Герою!
Улашанівська громада
