«Славута» — це жива пам’ять про єврейську громаду міста, на сторінках якої оживають зворушливі історії людей, чиї долі були тісно переплетені з його вулицями, домівками та духом. Через особисті спогади й родинні перекази перед читачем постає світ, якого вже немає, але пам’ять про нього продовжує жити.

На жаль, сам автор не зміг бути присутнім на заході, тож його голосом і представником став друг — Валерій Напиткін, член Національної спілки краєзнавців України.

Захід зібрав у стінах бібліотеки небайдужих до історії рідного краю — краєзнавців, освітян, бібліотекарів, читачів та представників громади.

Творчий міст через океан

Автор книги, Володимир Резнік, уже понад 30 років мешкає у Сполучених Штатах, проте зв’язок із рідною Славутою виявився нерозривним. Його «голосом» та офіційним представником в Україні став відомий краєзнавець, член Національної спілки краєзнавців України Валерій Напиткін.

Співпраця між ними розпочалася майже випадково, через спільних знайомих. Прочитавши перші оповідання Резніка, Напиткін зрозумів: це саме та «стара Славута», близька по духу кожному, хто пам’ятає місто 60-х та 70-х років. Підготовка книги до друку відбувалася дистанційно: завдяки різниці в часових поясах робота не зупинялася ні на хвилину — коли в Україні засинали, у Нью-Йорку починали редагування.

«Ця книга — не лише культурологічний проєкт. Автор вирішив, що всі кошти від реалізації видання підуть на допомогу нашим пораненим воїнам. Це вчинок людини, яка чітко розуміє, де добро, а де зло», — наголошує Валерій Напиткін.

Славута як «цеглинка» світової історії

Книга фокусується на історії єврейської громади, яка була невід’ємною частиною багатонаціонального обличчя Славути разом із українцями, поляками та інженерами з Європи. Володимир Резнік описує характери та події настільки влучно, що вони сприймаються як готові сценарії для серіалів або блокбастерів.

Один із прикладів — майже детективна історія про поділ ринку в 60-х роках, де місцева громада була змушена шукати захисту у військових від «зальотних» рекетирів. Такі сюжети доводять: життя у маленькому містечку вирувало не менш пристрасно, ніж у світових столицях.

Від спогадів до 3D-реконструкції

Для Валерія Напиткіна робота над книгою стала поштовхом до масштабного дослідження. Описи автора були настільки детальними («фотографічними»), що краєзнавець зміг створити 3D-реконструкції втрачених архітектурних пам’яток:

• Торгові ряди: унікальна споруда у формі підкови довжиною 70 метрів, що була зруйнована протягом останніх десятиліть.

• Стара синагога: будівля у готичному стилі, що нагадувала костел із контрфорсами.

• Будинок Філа Фогеля: один із небагатьох зразків вишуканої єврейської архітектури міста.

Завдяки книзі оживають і побутові деталі: кіоски з морозивом, фонтан із жабками, газована вода в сифонах та тир біля кінотеатру імені Шевченка, де за кожним пострілом стояла своя маленька драма.

Трагедія та світло

Книга не оминає і трагічних сторінок — Голокосту та поневірянь. Проте автор подає це крізь призму художньої алегорії. Наприклад, у оповіданні «Табор» розповідається легенда про євреїв, які після погромів приєдналися до циганської кибітки й перетворилися на «летючого голландця», що кочує Європою, зберігаючи свою ідентичність.

Де знайти книгу?

Презентація видання у Славуті викликала справжній аншлаг. Книга цікава не лише дослідникам, а й молоді, яка прагне знати коріння свого міста.

Придбати примірник можна за адресами:

• Хмельницький: магазин «Книжковий світ» (під 16-поверхівкою).

• Славута: «Дім книги», магазини «Анна» та «Автограф».

Завершується книга символічними словами автора:

«Мені нема чого повертатися до Славути. Я ніколи з неї не їхав»

Це нагадування всім нам: місто — це не лише стіни й асфальт, це передусім люди та пам’ять, яку ми зобов’язані зберегти для наступних поколінь.