За вироком суду, минулого березня уродженець Шепетівщини в рідному селі заманив до будинку, де на той час мешкав, малолітню дівчинку. Дитина знала молодого чоловіка, котрий допомагав по господарству її батькові, тому погодилася піти до нього на гостину палити вогнище. Та той, будучи п’яним, затягнув її до хати, роздягнув і спробував зґвалтувати. Перед тим забрав 20 гривень і мобільний телефон. Дитині вдалося вирватися й утекти до сусідки. Нападника знайшли поліцейські наступного дня у сіннику, де той переховувався. Гроші й телефон напередодні він підкинув на поріг будинку потерпілої.
У суді свою вину в інкримінованих злочинах чоловік не визнав. Пояснив, що з дитинства знає і саму дівчинку, і її сім’ю. Тож коли дитина проходила неподалік, запропонував їй піти назгрібати листя й розпалити багаття. Запевняє: хоч і не пам’ятає усіх подій того дня, бо був п’яний, але не мав наміру ґвалтувати дівчинку чи грабувати її, щоправда, визнає, що чіплявся. Каже, коли та утікала, доганяв, аби повернути гроші і телефон. Припускає, що батьки дитини могли його оговорити, бо напередодні тих подій посварився з ними через те, що не розплатилися за допомогу по господарству.
Утім, батько дитини розповів, що ніяких конфліктів з ним не було: він сам приходив допомагати, бо хотів їсти, про оплату мова взагалі не йшла. Того дня дружина послала доньку до сусідки купити цибулі, але вона довго не поверталася і на дзвінки не відповідала, тому батьки почали хвилюватися. Як виявилося, недаремно: дівчинка прибігла перелякана і заплакана, розказала, що знайомий забрав гроші, телефон і зґвалтував її. Спробу зґвалтування підтвердили і висновки судово-медичних експертиз.
Однак, не знайшла свого підтвердження кваліфікація дій обвинуваченого за частиною 1 статті 187 Кримінального кодексу України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій).
«Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, будь-яких інших тілесних ушкоджень, зокрема таких, що були б притаманними насильству, що застосовується до потерпілої особи з метою здійснення розбійного нападу на неї, (обвинувачений) потерпілій не заподіював та не погрожував застосуванням такого насильства. Більше того, як встановлено з показів малолітньої потерпілої, тілесні ушкодження завдано їй вже після відкритого викрадення останнім належного їй майна», – зауважує суд і перекваліфіковує дії у цій частині обвинувачення на грабіж (відкрите викрадення чужого майна).
Невизнання обвинуваченим своєї вини в обох кримінальних правопорушеннях суд розцінив як спосіб його захисту від пред'явленого обвинувачення. Обираючи вид і міру покарання, суд врахував, що він раніше судимий за скоєння тяжкого корисливого злочину, вчинив кримінальні правопорушення під час іспитового строку, встановленого йому за попереднім вироком суду, крім цього, є ряд обставин, які обтяжують покарання: вчинення злочинів особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, злочин щодо малолітньої дитини, рецидив. Також суд врахував думку потерпілої та її законного представника, які просили призначити найбільш суворе покарання, передбачене санкціями статей, за якими він обвинувачується.
Вирок ще не набрав законної сили і може бути оскаржений до апеляційної інстанції.
Пресслужба Хмельницького апеляційного суду
