Україна переходить на європейські стандарти напруги: що це значить і коли чекати

Однією з ключових змін буде встановлення чітких меж допустимого коливання напруги — від 207 до 253 вольт, що відповідає ±10% від нового номінального значення.

Зміни визначені наказом Національного органу стандартизації ДП «УкрНДНЦ» від 23.05.2024 №179. Відповідно до цього документа, національний стандарт «ДСТУ EN 50160:2023» було гармонізовано з європейським «EN 50160».

Переваги нововведень у сфері електропостачання:

НКРЕКП підкреслює, що запроваджені зміни забезпечать низку позитивних наслідків, зокрема:

• Покращення стабільності електропостачання.
• Зменшення ризиків пошкодження побутової техніки, чутливої до перепадів напруги.
• Зниження потреби у використанні стабілізаторів напруги та інших захисних пристроїв.
• Підвищення енергоефективності, завдяки чому електроприлади працюватимуть у стабільнішому та економнішому режимі.
• Зменшення втрат потужності та навантаження на енергетичну систему.

Регулювання стандартів електричної енергії, її розподілу та інших аспектів здійснюється згідно з Кодексом систем розподілу, який був затверджений НКРЕКП у березні 2018 року. Цей документ визначає, що стандартною номінальною напругою є 220 В, з допуском на зміну в межах ±10% від встановленої величини.

Як змінювалася напруга в мережі на території України

Електрифікація європейського континенту, розпочата наприкінці XIX століття, розвиток техніки, поява нових електроізоляційних матеріалів, а також прагнення економії призвели до встановлення в Європі стандарту електромережі 220 В (380 В – для трифазних мереж).

До 1960-х років у СРСР стандартом побутової напруги було 127 В. Перші спроби перейти на напругу європейського зразка робилися у 1930-х роках. Масовий перехід було здійснено вже у повоєнні часи.

Перехід розтягнувся на десятиліття, і тривалий час співіснували два стандарти – 127 В/220 В та 220 В/380 В (на електроприладах були відповідні перемикачі). Остаточне переведення однофазних споживачів на 220 В відбулося лише наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років.

Оскільки споживання електроенергії продовжувало зростати, наприкінці ХХ століття Європа ухвалила рішення про збільшення номінальних напруг у трифазній та однофазній системах змінного струму – 400 В та 230 В відповідно. Це дозволило підвищити пропускну спроможність існуючих ланцюгів живлення та уникнути масового прокладання нових кабельних ліній.