Дзявульський Микола Степанович

23 лютого в Шепетівському Навчально-виховному комплексі №1 відбулося відкриття музейної експозиції "Герою Небесної Сотні Миколі Дзявульському присвячується...".

Рік тому, 18-20 лютого 2014 року, відбулися вирішальні, але і найбільш кроваві, події Революції Гідності. Саме тому, Президент України Петро Порошенко підписав Указ «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні». Цей пам’ятний день встановлено відзначати 20 лютого на державному рівні.

Події, що відбувались на зламі 2013 - 2014 років та відбуваються сьогодні, мають доленосне значення для України та українців. Це справді, як було сказано у назві фільму про Євромайдан, була «Зима, що нас змінила». Адже для багатьох із нас Майдан став випробуванням, виміром людськості та гідності.

2 грудня в обласному літературно-меморіальному музеї М. Островського відбулась презентація фото виставки «Зима, що нас змінила». Працівники музею намагалися відтворити у виставковій залі атмосферу Євромайдану за допомогою інсталяції барикад, а учасники зимових подій 2013-2014 року ділилися спогадами з присутніми.

Вчора відбулася 61-сесія міської ради, скликана розпорядженням в.о. міського голови з метою розгляду ряду важливих питань із самоврядування та соціально-економічного життя міста. Вів депутатське зібрання в.о. міського голови, секретар міської ради Михайло Полодюк.

Зізнається дружина шепетівчанина Миколи Дзявульського, героя Небесної сотні, а тепер уже й Героя України.

21 листопада, Україна святкує першу річницю Євромайдану, яка, відповідно до указу президента, відзначається як державне свято - День гідності та свободи. Як відомо, рік тому, 21 листопада 2013 року, мітингувальники зібралися на головній площі Києва - Майдані Незалежності - на знак протесту проти рішення тодішньої влади про припинення підготовки до підписання Угоди про асоціацію з ЄС. У ході декількох місяців протесту мирні демонстрації переросли до сутичок з силовиками, що призвело до загибелі Небесної Сотні, а події, що отримали назву Євромайдан, завершилися зміною влади.

Вимивають дощі закіптявлені рани Майдану,
Та чи зможуть відмити просякнутий кров’ю асфальт?
Хто життям заплатив, щоб отримати волю жадану,
Залишився у серці, та зник із запроданих шпальт.
Наша воля ще марить, не може піднятися з ліжка,
Їй далася взнаки з водометів полита зима.
Кажуть в пекло йде шлях, а до раю вузенька доріжка,
Тож найкращих до бою покликала знову сурма.
Ну а решта мовчить, бо не знають, що треба казати
( із верхів не дали однозначний для цього указ).
Кого славити? Волю? А раптом прийдуть федерати,
То за довгий язик розплатитись прийдеться не раз.
Та й зручніше просидіти нишком у теплій квартирі
(Сотні років покори наклали кайдани раба.)
З України летіли лелеки спокійно у вирій,
Повертатися стали— кричить двоголовий з герба.
І злетіли за хмари питати поради у Бога,
Чи летіти назад, чи мостити для діток гніздо?
І Господь відповів «В Україну прийде перемога,
Коли змиють дощі із асфальту кроваве бордо,
Коли стануть народом, не будуть покірно мовчати,
Коли рабські кайдани нарешті впадуть із душі.
Стане мирно на вік. Тільки пісня небесна качати
Буде докором тим, хто продав рідний край за гроші.»
Олена Іськова