Як ми говоримо( про те як правильно використовувати у мовленні те чи інше слово чи словосполучення)

А чому звук "г" називають фрикативним? І чи є це слово однокореневим зі словом "фрикція"? Тільки не треба знову мене звинувачувати у сексуальній стурбованості...))))))

Алоїз пише: А чому звук "г" називають фрикативним? І чи є це слово однокореневим зі словом "фрикція"? Тільки не треба знову мене звинувачувати у сексуальній стурбованості...))))))

Спіранти, фрикативні приголосні — протисні приголосні, що виникають тертям видихового струменя повітря в якомусь звуженні артикуляційних органів мови: в українській мові об губи (в), між долішньою губою й горішніми передніми зубами (ф), між кінцем язика й задньою стороною горішніх сікачів (с, з, с', з') чи ясен (ш, ж), між задньою частиною язика й задньою стінкою вершка гортані (х), між голосницями горлянки (г). Серед спірантів характеристичні для української мови опозиційні пари дзвінкости-глухости (з:с; ж:ш; г:х), твердості-м'якості у сичних (з:з'; с:с'). Губні спіранти м'якшаться лише позиційно перед д, а також у групах приголосний +в('а); в останньому випадку є тенденція виділити палатальний елемент у й (по говірках в' може набувати чи втрачати м'якість). Губні спіранти мало стійкі: в після голосних виступає у варіанті ў, а ф по говірках переходить у х, хв (як і навпаки: група хв може там переходити в ф). Дзвінкий допарок до х (: х) появляється лише як позиційний варіант фонеми х перед наступним дзвінким приголосним на межі слів (тих добрих братіў), а глухий допарок до г — лише по говірках (також у формі 'нульової' фонеми; порівняйте західно-українське порí : порóга), в наслідок чого опозиція г : х також нестійка.

Алоїз пише: А чому звук "г" називають фрикативним? І чи є це слово однокореневим зі словом "фрикція"? Тільки не треба знову мене звинувачувати у сексуальній стурбованості...))))))

така відповідь задовільняє тебе?

Та тому, що англійська літера "g" у нашій мові звучить як "ґ", а от англійська "h"- як "г ".

А почему раньше мое имя в заграничном паспорте писали как Oleg, а теперь Oleh? Я что раньше был Олеґ ?

Lego пише:

Та тому, що англійська літера "g" у нашій мові звучить як "ґ", а от англійська "h"- як "г ".

А почему раньше мое имя в заграничном паспорте писали как Oleg, а теперь Oleh? Я что раньше был Олеґ ?

Бо так раніше і було. та тепер, нашій "г " відповідає лише англійська "h". це все внаслідок того, що багато хто із науковців прагне до пуризму у мові.

valeri303 пише:

Lego пише: А почему раньше мое имя в заграничном паспорте писали как Oleg, а теперь Oleh? Я что раньше был Олеґ ?

Бо так раніше і було. та тепер, нашій "г " відповідає лише англійська "h". це все внаслідок того, що багато хто із науковців прагне до пуризму у мові.

Еще бы знать что такое "пуризм"
А то они там им страдают, а мне тут ОлеХом быть

valeri303 пише:

Алоїз пише: А чому звук "г" називають фрикативним? І чи є це слово однокореневим зі словом "фрикція"? Тільки не треба знову мене звинувачувати у сексуальній стурбованості...))))))

Спіранти, фрикативні приголосні — протисні приголосні, що виникають тертям видихового струменя повітря в якомусь звуженні артикуляційних органів мови: в українській мові об губи (в), між долішньою губою й горішніми передніми зубами (ф), між кінцем язика й задньою стороною горішніх сікачів (с, з, с', з') чи ясен (ш, ж), між задньою частиною язика й задньою стінкою вершка гортані (х), між голосницями горлянки (г). Серед спірантів характеристичні для української мови опозиційні пари дзвінкости-глухости (з:с; ж:ш; г:х), твердості-м'якості у сичних (з:з'; с:с'). Губні спіранти м'якшаться лише позиційно перед д, а також у групах приголосний +в('а); в останньому випадку є тенденція виділити палатальний елемент у й (по говірках в' може набувати чи втрачати м'якість). Губні спіранти мало стійкі: в після голосних виступає у варіанті ў, а ф по говірках переходить у х, хв (як і навпаки: група хв може там переходити в ф). Дзвінкий допарок до х (: х) появляється лише як позиційний варіант фонеми х перед наступним дзвінким приголосним на межі слів (тих добрих братіў), а глухий допарок до г — лише по говірках (також у формі 'нульової' фонеми; порівняйте західно-українське порí : порóга), в наслідок чого опозиція г : х також нестійка.

Ты нє мудрі, ты пальцем покажи...)))))

Lego пише:

valeri303 пише:

Lego пише: А почему раньше мое имя в заграничном паспорте писали как Oleg, а теперь Oleh? Я что раньше был Олеґ ?

Бо так раніше і було. та тепер, нашій "г " відповідає лише англійська "h". це все внаслідок того, що багато хто із науковців прагне до пуризму у мові.

Еще бы знать что такое "пуризм"
А то они там им страдают, а мне тут ОлеХом быть

Олегу, пуризм- то надмірна чистота у мові.

Алоїз пише:

valeri303 пише:

Алоїз пише: А чому звук "г" називають фрикативним? І чи є це слово однокореневим зі словом "фрикція"? Тільки не треба знову мене звинувачувати у сексуальній стурбованості...))))))

Спіранти, фрикативні приголосні — протисні приголосні, що виникають тертям видихового струменя повітря в якомусь звуженні артикуляційних органів мови: в українській мові об губи (в), між долішньою губою й горішніми передніми зубами (ф), між кінцем язика й задньою стороною горішніх сікачів (с, з, с', з') чи ясен (ш, ж), між задньою частиною язика й задньою стінкою вершка гортані (х), між голосницями горлянки (г). Серед спірантів характеристичні для української мови опозиційні пари дзвінкости-глухости (з:с; ж:ш; г:х), твердості-м'якості у сичних (з:з'; с:с'). Губні спіранти м'якшаться лише позиційно перед д, а також у групах приголосний +в('а); в останньому випадку є тенденція виділити палатальний елемент у й (по говірках в' може набувати чи втрачати м'якість). Губні спіранти мало стійкі: в після голосних виступає у варіанті ў, а ф по говірках переходить у х, хв (як і навпаки: група хв може там переходити в ф). Дзвінкий допарок до х (: х) появляється лише як позиційний варіант фонеми х перед наступним дзвінким приголосним на межі слів (тих добрих братіў), а глухий допарок до г — лише по говірках (також у формі 'нульової' фонеми; порівняйте західно-українське порí : порóга), в наслідок чого опозиція г : х також нестійка.

Ты нє мудрі, ты пальцем покажи...)))))

як можна показати пальцем рух повітря, що відбувається при вимові того чи іншого звука?

Lego пише:

valeri303 пише:

Lego пише: А почему раньше мое имя в заграничном паспорте писали как Oleg, а теперь Oleh? Я что раньше был Олеґ ?

Бо так раніше і було. та тепер, нашій "г " відповідає лише англійська "h". це все внаслідок того, що багато хто із науковців прагне до пуризму у мові.

Еще бы знать что такое "пуризм"
А то они там им страдают, а мне тут ОлеХом быть

Пуризм - від лат. purus - чистий. Як на мене, то Олеґ (Oleg) було б правильнішим, бо ім’я походить від скандинавського Hélgi - святий, а в первісному варіанті саме літера g, а не h. Тому і чергується з ж (наприклад, при звертанні Олеже).