Что мы читаем?

Більше
06 бер. 2015 13:32 - 06 бер. 2015 13:34 #96584 від Oleksandr
Відповідь від Oleksandr у темі Что мы читаем?
Згадав дещо й досі актуальне з Гоголя.
Эти бурсаки составляли совершенно отдельный мир; в круг высший, состоявший из польских и русских дворян, они не допускались. Сам воевода, Адам Кисель, несмотря на оказываемое им покровительство академии, не вводил их в общество и приказал держать их построже.
Останнє редагування: 06 бер. 2015 13:34 ким Oleksandr.

Будь-ласка, Увійти або Зареєструйтесь, щоб приєднатись до розмови.

Більше
08 бер. 2015 12:52 #96613 від Oleksandr
Відповідь від Oleksandr у темі Что мы читаем?
Треба хліба людині й металу,
Треба музики і пєдисталу,
Та, мабуть, над усе до загину
Треба віри людині в людину (Забаштанський)

Сьогодні ми маємо страшенний дифіцит такої довіри. Довіри без якої усе інше втрачає цінність і сенс. Цю довіру знищували інколи раптово з допомогою різного роду провокацій, а інколи повільно і планомірно (вода й камінь точить). Так можливо зруйнувати й найміцнішу довіру між найблищими людьми. Знищити довіру інколи дуже легко, а на її відновлення потрібен час...

Будь-ласка, Увійти або Зареєструйтесь, щоб приєднатись до розмови.

Більше
13 бер. 2015 10:19 #96673 від Oleksandr
Відповідь від Oleksandr у темі Что мы читаем?
Пісня волі, споетизованої, може в дні лихоліття чаруючим акордом лунала в серцях молоді, поривала її туди, де ще не чуть кайданів, скованих на людей людьми. На широкі бессарабські степи, вільні, без пана й панщини, рвалася гаряча уява й тягла за собою сотки й тисячі…

Раптом зовсім близько форкнула коняка. Усі оторопіли .
- Сідай швидше, - сикнув перевожчик.
Та було пізно.
- Хто там? – гукнув із темряви сердитий голос. У ту ж хвилину кінська голова наткнулась на купу людей, а над нею звівся козак, немов шукав чогось на землі.
- Еге-е! – протяг він наче до себе, скинув із плеч рушницю і бахнув над головами принишклих втікачів.
Люди опам’яталися. Адже він був один, а їх багато. Сміливіші кинулися на козака, та голіруч нелегко було його взяти.
Тим часом стріл, певне, почули, бо з темряви неслась уже на втікачів кінська тупотня, брязк зброї і грубі людські голоси.
- Лови їх! Вяжи! – гукали козаки, впадаючи на тих, що не встигли сісти у човен. Вони зіскакували з коней і кидалися на втікачів…

Михайло Коцюбинський яскраво описав те що ми сьогодні спостерігаємо. За 20 років існування України, ще ніколи не було в нас стільки різного роду козачків. Два фактори спровокували це явище. З однієї сторони відсутність роботи з іншої попит зі сторони тих хто фінансує ось таке полювання на людей, яких намагаються “записати у господарський інвентар дідича разом з волами й кіньми”, як писав автор.
Робота в таких козачків не пильна і головою думати не потрібно, достатньо підтримувати необхідний рівень терору і час від часу когось карати.
Дехто ще вчора сам був таким наймитом, а сьогодні вони вже теж хочуть бути козачками. Їх роками обкрадали, і “доводили до межі – руйнували психіку”, щоб перетворити нормальну людину на ідеального козачка. Тепер і вони хочуть хоть щось чуже поцупити і хоть над кимось познущатися - відвести душу...
Ці користувачі подякували: Dj Os

Будь-ласка, Увійти або Зареєструйтесь, щоб приєднатись до розмови.

Більше
23 бер. 2015 13:59 #96837 від Oleksandr
Відповідь від Oleksandr у темі Что мы читаем?
Вдома, в родині, Іван часто був свідком неспокою і горя. За його пам'яті вже двічі коло їх хати трембітала трембіта оповіщаючи горам і долам про смерть: раз, коли брата Олексу роздушило дерево в лісі, а вдруге, коли браччік Василь, файний веселий легінь, загинув у бійці з ворожим родом, посічений топірцями. Се була стара ворожнеча між їхнім родом і родом Гутенюків. Хоч всі в родині кипіли злістю й завзяттям на той диявольський рід, але ніхто не міг докладно розказати Іванові, звідки пішла ворожнеча. Він теж горів бажанням помститись і хапавсь за татову бартку, важку ще для нього, готовий кинутись в бій.
То байка, що Іван був дев'ятнадцятий в батька, а Анничка двадцята, їхня родина була невелика: старині двоє та п'ятеро дітей. Решта п'ятнадцять спочило на цвинтарі біля церковці. Всі вони були богомільні, любили ходити до церкви, і особливо на храм. Там можна побачитись було з далеким родом, що осівся по околишніх селах, та й траплялась нагода оддячить Гутенюкам за смерть Василеву та за ту кров, що не раз чюрила з Палійчуків. Витягалось найкраще лудіння (одежа), нові крашениці, писані кептарі, череси і табівки, багато набивані цвяхом, дротяні запаски, черлені хустки шовкові і навіть пишна та білосніжна гугля, яку мати обережно несла на ціпку через плече. Іван теж дістав нову кресаню і довгу дзьобню, що била його по ногах.
Сідлались коні, і суточками зеленим верхом ішов пишний похід та закосичував плай гейби червоним маком.
По горах, долами й верхами, тяглися святочно прибрані люди. Зелена отава царинок розцвіталася раптом, вздовж Черемошу плив різнобарвний потік, а десь високо, на чорному запиналі смерекових лісів, жаром горів під ранішнім сонцем червоний дашок гуцульського парасоля.
Незабаром Іван побачив стрічу ворожих родів. Вони вже вертали з храму, тато був трохи напитиц. Раптом на вузенькій дорозі, між скелею і Черемошем, зробився тиск. Вози, кінні і піші, чоловіки й жінки - спинились і збились в купу. В лютому гвалті, що звіявсь одразу, як вихор, невідомо од чого, заблищали залізні бартки та заскакали перед самим обличчям...

Інша повість М.Коцюбинського - Тіні забутих предків сьогодні є не менш актуальною. Люди киплять злістю й завзяттям на чужий рід, на політичних опонентів, на сусідні країни, "тримбітають тримбіти", але ніхто не може докладно розказати, звідки пішла та ворожнеча...
Ці користувачі подякували: Dj Os

Будь-ласка, Увійти або Зареєструйтесь, щоб приєднатись до розмови.

Більше
16 черв. 2016 11:23 #107097 від razumnaya
Відповідь від razumnaya у темі Что мы читаем?
Очень люблю перечитывать Джека Лондона. Даже подумать не могла, что он был самым высокооплачиваемым писателем Америки. Уже к 1907 году (к 30-ти годам) он был очень состоятельным человеком, его гонорар доходил до 50 тысяч долларов за книгу (по тем временам это была фантастическая сумма).

Озеро Джека Лондона — одно из самых красивых и экзотических озёр Дальнего Востока. Старожилы рассказывают, что своё название озеро получило благодаря необычной находке, сделанной «первооткрывателями». Когда озеро было обнаружено, на берегу исследователи нашли книгу Джека Лондона «Мартин Иден». Однако есть и другая версия возникновения такого названия у озера. Многие геологи любили произведения Джека Лондона. Ю. А. Билибин, руководитель первой геологической экспедиции на Колыму, открывшей здесь золото, высказывал мысль назвать один из географических объектов на Северо-Востоке именем Лондона. В 1932 геолог П. И. Скорняков, работавший в районе одного из живописнейших озёр Северо-Востока, дал ему имя Джека Лондона.
Долучення:

Будь-ласка, Увійти або Зареєструйтесь, щоб приєднатись до розмови.

Більше
12 лип. 2016 14:44 #107439 від lyubvina
Відповідь від lyubvina у темі Что мы читаем?
На днях прочитала Книгу украинского писателя Сергея Пономаренко Темный ритуал. Книга очень даже неплохая. Люблю совмещение детектива и мистики, всегда интересно, чем все закончится. а этот писатель умеет держать интригу до последней страницы.

Будь-ласка, Увійти або Зареєструйтесь, щоб приєднатись до розмови.

Більше
28 вер. 2016 16:38 #108886 від Allis
Відповідь від Allis у темі Что мы читаем?
А мне нравиться Булгакова Мастер и Маргарита, в этом романе есть все, и мистика и драма и история и религия....

Будь-ласка, Увійти або Зареєструйтесь, щоб приєднатись до розмови.

  • GoBLin
  • GoBLin аватар
  • Платиновий учасник
  • Платиновий учасник
  • Все возможно :)
Більше
29 вер. 2016 12:16 - 29 вер. 2016 12:16 #108895 від GoBLin
Відповідь від GoBLin у темі Что мы читаем?
Зараз читаю:
Ілон Маск. Tesla, SpaceX і шлях у фантастичне майбутнє
Останнє редагування: 29 вер. 2016 12:16 ким GoBLin.

Будь-ласка, Увійти або Зареєструйтесь, щоб приєднатись до розмови.

  • Anykey
  • Anykey аватар
  • Платиновий учасник
  • Платиновий учасник
Більше
29 вер. 2016 13:24 #108898 від Anykey
Відповідь від Anykey у темі Что мы читаем?
А я задам питання по-іншому: як ви читаєте (книга, електронна книга, планшет, комп'ютер, щось інше) ? Особисто я, якщо є така можливість, завжди стараюсь читати "справжню" книгу. Можливо, це трохи олдскульно, але зате надовго осідає в пам'яті.

Будь-ласка, Увійти або Зареєструйтесь, щоб приєднатись до розмови.

Більше
29 вер. 2016 16:41 #108900 від pan_volodymyr
Відповідь від pan_volodymyr у темі Что мы читаем?
Пытаюсь "Майн кампф" прочитать. Дальше третьей страницы не осилил.
Не понимаю.
Использую смартфон.

Будь-ласка, Увійти або Зареєструйтесь, щоб приєднатись до розмови.

Час відкриття сторінки: 0.176 секунд
0
репостів
0
репостів