Шевченко актуальний завжди

Перші пам'ятники Шевченкові були типово радянськими — бетонна статуя немолодого поета (у рамках традиційної іконографії Шевченка).З тих пір сценарії святкування Шевченківських днів майже не змінились.
На сьогоднішній день налічується 1384 пам’ятники Тарасу Шевченку у світі: 1256 в Україні та 128 за кордоном – у 35-ти державах.

blogs.korrespondent.net/users/blog/bulinaseli/a107856
Національний музей Тараса Шевченка
Віртуальний музей
• Кобзар
Твори Тараса Шевченка, публікації про нього
- поезія
- проза
- малярство
• Shevchenko Image Gallery


Афоризми Тараса Шевченка.
Мій краю прекрасний, розкішний, багатий! Хто тебе не мучив?!(через загострену ситуацію з антифашизмом деякі його афоризми написати не наважився)
Кращого немає нічого в Бога, як Дніпро та наша славная країна.
Реве та стогне Дніпр широкий.
Гомоніла Україна, довго гомоніла.
Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали…
Було колись, в Україні вміли панувати.
Тії слави козацької повік не забудем.
На нашій - не своїй землі.
Мов пси, гризуться брати з братами.
Тоді я багатий, як буде серденько по волі гуляти.
Борітеся – поборете, вам Бог помагає.
Молітесь Богові одному, молітесь правді на землі.
І немає злому на всій землі безкінечній веселого дому.
За шмат гнилої ковбаси У вас хоч матір попроси
Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя.
Не завидуй багатому.
Чи жать, чи не жать, а сіяти треба.
У всякого своя доля і свій шлях широкий.
Не так тії вороги, як добрії люде.
Людей і долю проклинать не варт, їй богу
Все йде все минає.
Твори Т.Шевченка перекладені більш як 130 іноземними мовами.

В місті нема жодного пам’ятника всесвітньо відомому поету, письменнику, кінорежисери, художнику, лікарю, конструктору, спортсмену, шахтарю чи хліборобу, які пов'язані з Україною і українцями. Лише тим хто закликав грабувати награбоване. Шевченку поклали каменюку, а пам’ятник бояться ставити. Люди почнуть його вивчати і невідомо чим це скінчиться для Шепетівських активістів.
shepetivka.com.ua/forums/suspilstvo-poli...orali-i-kultury.html
Маємо те, що маємо.

На фото не типово радянський пам'ятник Тарасові Шевченку в Чернігові, 2009.
Можливо і в Шепетівці колись такий буде, а до тих пір в місті нічого не зміниться.

Ну в нас причина лише одна - гроші. А точніше їх відсутність. Коли їх немає, то якось не до пам'ятників.

Справа не в грошах, а в активістах, яким не потрібен цей пам'ятник. А вони в свою чергу промили мізки жителям міста і нікому до того камінця нема діла. За 10 років місто відвідали безліч впливових політиків, але місцеві активісти цей камінець ховали за сценою, повертались до нього спиною і разом з цими політиками били себе в груди і розповідали, які вони патріоти в вишиванках, а краще попросили б в них грошей на памятник. Підприємства в місті закриті, але працюють безліч банків, фірм, магазинів і підприємців. З миру по нитці і за цей час могли назбирати гроші на памятник.

Для початку я вважаю потрібно розробити сам макет памятника. Щоб люди знади на що вони дають гроші.

На сьогоднішній день налічується 1384 пам’ятники Тарасу Шевченку у світі. Є з чого вибирати, було б бажання.

Ну якщо так то створюй ініціативну групу і вирішуйте. Звернись до свободи, чимось та допоможуть. Стань рушієм, не чекай, що хтось це зробить за тебе. А якщо буде іціціатива то і люди підтягнуться.

Якщо місцева влада не хоче цього пам'ятника, то його не буде. Тому спочатку потрібно почути їх думку. Якщо не хоче то чому? Тоді створювати ініціативну групу, а "патріоти в вишиванках" - це ті хто недавно їх одів. Свободівці їх ніколи не знімали. Я їх не ідеалізую, але вони виконують роль щуки в Шепетівському болоті, а на те й щука, щоб карась не дрімав.

Ну то пиши листа на міського голову з таким питанням. Він тобі по закону має відповісти.

Не лише мера, а й депутатів міської, районної і обласної рад мало б хвилювати це питання. Опозиція теж влада, а ще є жителі міста. Але якщо всіх влаштовує нинішній стан речей, то той камінь ще довго не перетвориться в пам'ятник.

У нас люди за себе не хочуть думати, не те щоб за якийсь памятник. Наших людей взагалі нічого і ніхто не цікавить. Всі звикли щоб робили все за них. Так що ось якось так...