Живі "барометри" погоди

1. ПЕРЕДБАЧАТЬ РОСЛИНИ

Людина давно помітила, що деякі рослини напередодні зміни погоди змінюються. Така здатність „зелених дітей Сонця” пояснюється залежністю їх життя від умов середовища: температури, вологості, атмосферного тиску, а також від інтенсивності сонячного випромінювання. На відміну від тварин в боротьбі за життя і збереження потомства вони не можуть сховатися від негоди, заховатись в захищеному місці. Одні рослини перед дощем закривають квіти, щоб захистити від пошкодження пилок і зменшити тепловіддачу; другі – при низькій відносній вологості повітря зменшують випаровування надмірно виділяючи багато запашного нектару; треті – „плачуть” липкими краплинами соку; четверті – міняють форму і положення листків.

Кульбаба росте майже скрізь. З давніх часів до сьогоднішнього дня кульбаба – чудовий прогнозист погоди і хороший метеоролог. Якщо в сонячну погоду квіти кульбаби закриваються – буде дощ. А буває і навпаки: небо хмуриться, по ньому пливуть хмари, а квіти кульбаби відкриті, - Значить, дощу не буде. Відцвіла кульбаба, а замість суцвіття з’являється біла пухнаста кулька. Кожний знає, як легенькі білі парашутики кульбаби розлітаються від легкого пориву вітру, і вся пухнаста корзинка облітає, залишаючи оголене квітколоже. Але це в суху погоду, а перед дощем вітер ніяк не може зірвати, ніби приклеєне, насіння. А це тому, що, відчуваючи зміну погоди, рослина складає свою пухнасту кульку, як зонтик.

Цікаво спостерігати за луговою конюшиною, бо вона чутливо реагує на тепло, вологу і на зміну атмосферного тиску. Перед негодою конюшина складає свої листочки і схиляє головки суцвіть, а перед хорошою погодою стебло і листки розправлені, а суцвіття підняті вгору.

Приємно знайти в весняному лісі скромну квіточку фіалки. Вона – символ природи, яка проснулася, символ її весняних сил і молодості. Фіалка – хороший барометр. Якщо розкрита квіточка фіалки, дивиться на світ веселими фіолетовими очками – буде хороша погода. Перед негодою рослина закриває свою квіточку, ніби показує своїм виглядом, що їй сумно прощатися з сонечком. Така поведінка і маргаритки. Перед негодою її квіточка нахиляється так низько, що майже торкається землі.

По обочинах доріг, біля посівів зернових культур можна побачити звичайного польового в’юнка. Він використовує сусідів, як механічну опору. А у вологих місцях, по берегах річок, росте інший вид з більшими квітами. Цих два види можуть „завбачати” погоду. Перед дощем квіточки в’юнка закриваються.

В лісі, в густому травостої, між кущами, поблизу житла, під тинами росте висока трава з жовтими квіточками. Це – чистотіл.

Він цвіте ціле літо. Перед дощовою погодою квіти чистотілу помітно нахиляються.

Погоду можна завбачати по квіточках мокрецю. Це трава з дрібними листочками, завжди вологими навіть в суху погоду. Якщо до 9 год. ранку віночок квіточки не піднімається – в день буде дощ. Цим „барометром” можна користуватися ціле літо, бо мокрець цвіте з квітня до пізньої осені.

Справжній покажчик теплих днів в кінці березня на початку квітня – мати-мачуха, яка з’являється серед снігу на проталинах, на схилах, пагорбах, пустирях.

В нашій місцевості всі добре знають біле латаття, що живе в ставках, тихих річкових затоках та озерах. В давнину ця квіточка вважалася чудодійною. Називають її ще русалчиною квіткою, так як вона випливала зранку, а під вечір таємничо

зникала під водою. Біологічне значення цієї рослинки велике – вона очищає воду. Квітка білого латаття – своєрідна метеостанція.

Буває, що латаття запізнюється з підняттям на поверхню. Вже початок 9 год., а вона ледь-ледь піднімається над водою. Значить, в другій половині дня буде дощ. А якщо зовсім не піднялася з води – буде затяжний дощ, або похолодання. По листочках рослини можна складати прогноз: якщо весною вони густо вкрили поверхню води, - заморозків вже не буде.

Дуже чутлива до змін погоди мальва. Росте вона в садах, квітниках. Її високу, з яскравими квітами, видно здалеку.

Перед дощем її квіти закриваються,

Якщо спостерігати за акацією можна помітити, що перед сухою і ясною погодою в квітках акації дуже мало солодкого нектару, тому прилітає небагато комах. Але з наближенням негоди, перед дощем в квітках акації виділяється так багато нектару, що запах його чути за сотні метрів. От тоді і біля акації, яка так вміло приваблює до себе багато бджіл і інших комах.

З підвищенням вологості повітря посилюється запах тютюну та інших рослин.

На лісових галявинах, вирубках, серед кущів або в світлих соснових і березових лісах росте суниця. В травні – червні серед густої зеленої трави біліють її квіточки. На ніч, і особливо перед негодою, вони схиляються, захищаючись від опадів, які можуть пошкодити пилок. Пройде всього місяць і пошириться над галявиною суничний запах. Тепер серед зеленої трави, ніби дорогоцінні камінчики, ховаються запашні ягоди.

Саме простіше вести спостереження з кінця червня, весь липень за цвітом картоплі. Картопля – не тільки цінна рослина, яка для нас є основним продуктом харчування, а й є своєрідним барометром. Перед негодою квітконіжка з квіточкою схиляються.

Деякі рослини попереджають про наближення дощу „сльозами”. Перед дощем, біля черешків листя клена, в тому місці, де вони прикріплюються до гілок, виступає маленька крапелька нектару. За декілька годин до дощу „плаче” тополя, звільняючись від зайвої вологи. За добу до дощу з’являються липкі краплини соку на листках кінського каштану. „Сльози” цих рослин – вірна ознака негоди, що наближається.

Причина виділення нектару, розгортання чи згортання листків, закриття чи відкриття квітів, - збільшення вологості повітря.

В наших лісах на вологих місцях росте папороть - орляк, або чоловіча папороть. В неї листя закручується вниз перед хорошою погодою і розкручується до негоди. Особливо чутливі до зміни вологості повітря квіти осоки. Вже за день до дощу вони закриваються. Така сама поведінка у злакових.

Ранньою весною на полях, біля ровів, річок групами чи по – одиночку, з’являються соковиті, коренасті, лускуваті, червоно-білі стеблини. Вони колінчасті, і у вузлах оточені чорно – бурими довгими зубчиками. А зверху стебла ніби колосок, схожий на в’язаний ковпачок. Це спороносні сходи польового хвоща – таємничої рослини не схожої на інші. Вузлувате стебло тягнеться доверху без жодної гілочки. Перевірено, що багато соку в зламаної рано вранці стеблини віщує сонячну погоду. Визрівають і розлітаються спори – стеблини відмирають. З’являються нові сходи. Це відомі нам „ялиночки” хвоща. Це шкідлива рослина, бур’ян. Але в літніх сходах багато кремнієвої кислоти, і завдяки цьому його застосовують в побуті, ним чистять залізну і цинкову тару. Польовий хвощ використовують, як лікарську рослину. Родовід рослини веде нас в сиву давнину. Біля трьохсот мільйонів років назад його ближні родичі каламіти були гігантами. Ці дерева в два-три обхвати тіснилися серед боліт по мулистих рівнинах. Стовбур був вузлуватий, а на кінцях гілок росли розвивались великі шишки, які давали спори, а не насіння. Зі зміною клімату почалося вимирання лісових гігантів. Окремі сторінки того далекого, майже недоступного нашій уяві життя, збереглися відбитками в шарах спресованого кам’яного вугілля. Вони нам говорять про минуле з достовірністю літописців.

Багатовікова народна практика показує, що аналізуючи поведінку ряду рослин, можна зробити довгострокові прогнози погоди. Наприклад, відома нам береза – ціла фабрика фітонцидів. Її ніжні листочки виділяють їх стільки, що на всьому просторі навколо дерева вбиті всі збудники хвороб. Береза – показник сторін горизонту. Кора її завжди біліша і чистіша з південної сторони. Щоб знати, яким буде літо, треба придивитися до берези. Якщо вона розпуститься раніше клена, вільхи – літо буде сухе, пізніше – дощове. Дощове літо буває, якщо весною з берези тече багато соку. А якою буде весна, берези скажуть осінню. Листя починає жовтіти зверху – чекай холодної зими і ранньої весни, а знизу – буде сира зима і пізня весна. Окрім того, якщо у жовтні з неї листя не опало - сніг ляже пізно. Не випадково народна агрономія вивчає багатовіковий досвід поведінки живих організмів щоб не пропустити строків: „коли сіяти, коли чекати, а коли скирту складати”.

Добрим прогнозистом є і горобина звичайна. Білі шапки її медоносних квіток – точний провісник перелому погоди до стійкого тепла. Існує прикмета: початок цвітіння горобини: пора сіяти огірки. Пізно цвіте горобина – до довгої грибної осені. Якщо на горобині багато плодів – осінь буде дощова, мало плодів – буде суха осінь.

Рослини чутливі на зміну стану атмосфери. Але щоб правильно завбачити погоду, треба користуватися не однією, а декількома прикметами і порівнювати їх.

2. „КРИЛАТІ БАРОМЕТРИ”

Життя птахів також в значній мірі залежить від стану погоди. Протягом багатьох віків, взаємодіючи з оточуючим середовищем, постійно знаходячись в атмосфері і постійно відчуваючи в ній зміни, птахи виробили високу чутливість до атмосферного тиску, до зменшення освітленості, до накопичення в атмосфері електричних зарядів перед грозою. Це проявляється в їх поведінці, співі, криках, щорічних строках прильоту і відльоту. Тому не випадково більшість з народних прикмет погоди основані на спостереженні за життям і поведінкою птахів. Вони – чудові синоптики. Є кілька пояснень такої особливості пернатих. На думку вчених, такі здібності птахів розвинуті завдяки пневматичним кісткам. Кістки у тварин по формі діляться на довгі трубчасті, довгі дугоподібні, короткі, плоскі і змішані. Довгі трубчасті кістки кінцівок важелями руху і одночасно виконують опорну функцію. В середині цих кісток є порожнини, заповнені кістковим мозком. Лише у птахів в деяких трубчастих кістках знаходяться відростки особливих повітряних мішків, що зв’язано з їх пристосуванням до польоту. Є припущення, що зміни атмосферного тиску впливають на трубчаті кістки птахів, і вони завчасно реагують на ці зміни своєю поведінкою. Можливо, що зміни барометричного тиску викликають своєрідне подразнення барорецепторів, які закладені в трубчатих кістках, що зв’язані з повітряними мішками. Можливо є інші механізми, які пояснюють високу чутливість птахів до зміни атмосферного тиску, температури і вологості повітря. Але факт залишається фактом: птахи реагують на зміну в атмосфері. Всім відомо, що ластівки літають високо – до хорошої погоди, а низько – до дощу. Пояснити це просто. Ластівки харчуються комахами, яких ловлять нальоту. Літом в сонячну погоду, коли повітря сухе, сильні повітряні потоки відносять дрібних комах високо вгору. За ними піднімаються і ластівки. Перед дощем повітря стає вологим, крила комах набрякають, тільце вбирає вологу, стає важчим і комахи тримаються майже біля землі. За ними направляються і ластівки.

Придивіться до жайворонка. Тільки появиться перша проталина, він тут, як тут. То невидимкою промигне в полі, то зникне в торішній траві. З його співом починаються трудові будні. До ясної погоди вони довго співають, а якщо їх не чути зранку – буде дощ.

Прикрасою і гордістю наших поліських садів, парків, лісів є неперевершений співак соловей. Прилітає він пізно, всередині травня, і починає співати „коли нап’ється з березового листка”, тобто коли на березі появляться такі листочки, на яких вміститься краплина роси. Перевірено: соловей всю ніч співає – буде сонячний день; соловей заспівав – вода знижує рівень.

Немало прикмет пов’язано з поведінкою всюдисущих горобців, причому гороб’яче бюро погоди дуже точне. В хорошу погоду вони веселі, рухливі, часто чубраться. А якщо збираються на землі зграями стають малорухливі, настовбурчені – до дощу. Тепло і висока вологість повітря, напевно, підвищують активність різних паразитів шкіри; щоб звільнитися від них горобці активно приймають пилову баню. Пожвавлення і цвірінькання горобців в погану погоду говорить про її покращення. Якщо зимою горобці сидять на деревах тихо – буде сніг, без вітру, а дружно цвірінькають – до потепління. А є ще така прикмета: горобці ховаються під стріху – на мороз чи завірюху. Часто вони серед зими починають активно збирати пух і пір’я біля курників і носити в свої схованки, ніби збираються вити гнізда. Спостереження показують, що вони утеплюють свої нічліги перед сильним похолоданням.

Хорошим прогнозистом є звичайна зозуля. Вона живе в лісах і побачити цю красиву пташку, схожу пір’ям на яструба, практично не можливо. Вона дуже обережна. Але в погожу днину весняної пори далеко чути її гучне „Ку-ку!”

Кукає вона до теплої погоди.

Ніколи не помиляються в своїх „передбаченнях” стрижі. Кормляться вони в польоті літаючими комахами. На землю не сідають, бо ходити і злітати із землі не можуть. Гніздяться вони на крутих берегах річок, але можуть влаштовувати гнізда в тріщинах будинків. Стрижі – турботливі батьки, але буває, що вони залишають гнізда на декілька днів, при цьому пташенята не гинуть від голоду і холоду. Яка причина такої поведінки птахів? Справа в тому, що стрижі ловлять комах високо в повітрі. Перед похолоданням, негодою і затяжними дощами, коли комахи ховаються на землі, стрижі залишаються без їжі. Вони залишають свої гнізда. Літають вони зі швидкістю 100км./год, за добу можуть долати 1000 км., щоб потрапити туди, де тепло, сонце і багато літаючих комах. Так само легко, без зусиль вони повертаються на свою території, коли стає там сонячна погода. А пташенята, в період відсутності батьків, впадають в короткочасну сплячку. Дихання і кровообіг майже зупиняються, ледь-ледь б’ється серце. На основі пристосувальних і „синоптичних” реакцій, стрижі чудові прогнозисти. Якщо раптом стрижі зникли – чекай затяжного дощу. А якщо вони високо літають до пізнього вечора – ознака збереження теплої гарної погоди.

Про наближення сильного вітру, снігопаду, морозу, відлиги можна дізнатися, спостерігаючи за воронами. Перед дощем сіра ворона всідається на сучок чи тин, згорбиться, опустить крила і сидить, ніби стара-престара. Сидить і каркає. А голос глухий і хрипливий. Якщо зимою ворони розкаркались всією зграєю і сідають на вершок дерева – до морозу, а якщо влаштовують хоровод і в’ються в повітрі – до снігопаду; на сніг сідають – буде відлига; розсілися на нижніх гілках дерев – чекай вітру. Літом ворона купається - до дощу. Якщо спостерігати уважно за воронами, як вони влаштовуються на нічліг, то видно, що птахи готуються до сну не завжди однаково. Якщо всідаються головою в одну сторону і на товстіший сучок, поближче до стовбура дерева, - посилиться вітер, і напрямок його буде вздовж пір’я, не проникаючи до тіла. А товсті сучки стовбура дерева – гарантія безпечного нічлігу. А якщо ворони сідають на нічліг хто в одну сторону головою, а хто в іншу – це значить, що ніч буде тепла і безвітряна.

Сороки теж передбачають погоду. Якщо сорока літає близько від житла і лізе в схованку – буде хуртовина.

Якщо домашня птиця не ховається від дощу, то він буде довго. Зимою, перед морозами, кури рано сідають на сідало і стараються залізти вище – там тепліше.

Передбачають погоду і півні. Ранній крик півнів у сильні морози – до теплої погоди. Якщо влітку серед білого дня півні ні з того, ні з сього починають кукурікати, влаштовуючи перекличку по всьому селу, - буде дощ.

Всі знають мовчазних, спокійних і на диво гарних снігурів. Існує досить точна прикмета: снігур під вікном цвірчить – до відлиги.

3. НА СЛУЖБІ В ПОГОДИ – КОМАХИ І ПАВУКИ

Бджоли і мурахи чутливі до зміни вологості повітря, і можуть завчасно сигналізувати про наближення дощу або його припинення. Сидять бджоли і сильно гудуть – дощ близько. Насунули хмари, а бджоли не ховаються в вулик, продовжують збирати нектар – дощу не буде. А буває таке: бджоли вилітають рано вранці і повертаються до вуликів пізно ввечері. Це прикмета, що наступає тривала негода. Не поступаються бджолам у точному прогнозуванні і мурахи. Якщо навколо мурашника мало його жителів і більша частина ходів щільно закрита – мурашки відчули підвищення вологості і заховались. Значить, скоро буде дощ. А якщо навколо мурашника кипить життя – дощу не передбачається. Прогноз погоди „дають” мухи, коники, метелики. Літом до дощу мухи дуже гудуть. Перед дощовою, вітряною погодою вони нерухомо сидять.

Пізно вечором, коли все навколо засинає і вітер ледь колише траву, ще довго чути дзвінку пісню зеленого коника. Він співає про те, що ранок буде тихим, сонячним. Реагують на вологість повітря і метелики. Що було б з ними, якби не надійний захист – висока чутливість до вологості повітря? Перші краплини дощу прибили б комаху до землі. Ще в ясну погоду, задовго до дощу, вони ховаються в тріщинах сухих гілок, в дуплах дерев. Якщо метелики літають,а небо вкрито хмарами - буде ясна погода.

Вісниками зміни погоди є інші комахи. Ґедзі, зазвичай, злі перед дощем. Якщо біля акації багато комах – жди негоду. Мовчить цвіркун – на дощ, а голосно сюркоче пізно вечором – напередодні хорошого дня. Комарі і мошка в’ються стовпом в повітрі – до гарної погоди..

Павуки теж чудові синоптики. Вони бояться роси, тому рідко виходять на полювання ранком. Отже, якщо ранком з’явився павук, то роси нема. А це ознака негоди. А якщо павук все таки вийшов на полювання в жаркий день, значить, відчуває наближення негоди, яка порве павутину і залишить його без їжі. Побачивши павука вечером, чекайте наступного дня хорошу погоду. Якщо павуки головні нитки своєї павутини роблять довгими і розтягують їх широко – довгий час буде тепла, сонячна погода. Як павук знає яка буде погода? Причина в тому, що павуки дуже чутливі до зміни вологості, для них згубна сухість повітря. Люди добре вивчили поведінку павуків, тому частіше використовують„павуковий барометр”, ніж прилади.

4. ВОДНІ СИНОПТИКИ

Багато видів риб відчувають зміни в атмосфері. Перевірено перед негодою риба вистрибує з води. Як пояснити це явище? Справжньою причиною є комахи. Від вологого повітря набрякають їх крильця, і вони падають вниз, стають здобиччю для риб, які збираються біля поверхні, чекаючи корму. А деякі вистрибують з води, щоб схопити комаху. Прикмета правильна, але першопричина в комахах, а не в рибі. Кажуть, що перед дощем риба не клює. Не на наближення дощу реагують вони. Просто вони вже наситились комахами, які попали у воду перед дощем і не хочуть пропонованого їм черв’яка на гачку рибалки. Але є риби, які дійсно реагують на зміну погоди. Дуже чутлива до зміни тиску риба в’юн. В’юни водяться в старих озерах, болотистих річках з повільною течією, на лугах біля великих річок. Кормляться вони черв’яками, личинками комах, рачками, дрібними молюсками. Наверх в’юни піднімаються дуже рідко. Рибаки знають: попався в’юн – бути дощу. Перед дощем або грозою вони виходять на поверхню води і починають кружляти. Кажуть, що це точна прикмета. Вважають, що така поведінка в’юнів пов’язана зміною атмосферного тиску. Здатність в’юнів завбачати погоду люди помітили давно. Тому і тримають в домашніх акваріумах. В хорошу погоду в’юн спокійно лежить на дні. Перед дощем починає метатись по акваріумі, спливає на поверхню води і знову опускається на дно. Приблизно за добу такою поведінкою в’юн попереджає про зміну погоди.

Відчувають зміну погоди щуки. При зміні атмосферного тиску міняється тиск у плавальному пухирці. Відповідно стає іншою поведінка щуки. Перед негодою вона відлежується на глибині річки. А пройде негода, вона знову шукає корм.

Поява сомів, вдень, віщує грозу, непогоду. Особливий неспокій проявляє сом перед або під час грози. Він не може лежати спокійно на дні ями, а тримається верхніх шарів, плаваючи даремно туди-сюди; а в нічну грозу він плаває всю ніч. В такий час піднімаються з дна, навіть самі давні жителі, самі великі представники соминого царства. Вони піднімають таку метушню, що важко приписати її рибам.

Чутливо реагують на зміну погоди п’явки. Вони живуть в неглибоких озерах, болотах, що заросли осокою, очеретом. Якщо літом п’явки спокійно повзають по дну або по стеблах підводних рослин, - буде хороша, гарна погода. Перед дощем чи грозою п’явки піднімаються вверх, чіпляючись за рослини, вилазять з води. Така поведінка пояснюється зміною атмосферного тиску. При його зниженні, що зазвичай буває перед дощем, кількість повітря, а значить і кисню у воді зменшується. Відчуваючи нестачу, п’явки залишають свої сховища і піднімаються вище. В ясну погоду тиск повітря високий, вода збагачена киснем, і п’явки нормально почувають себе на дні водойми. За життям п’явок легше спостерігати, якщо їх поселити в акваріум чи в банку. Якщо спокійно лежать на дні банки – до сонячної погоди. Якщо знаходяться на поверхні, або починають прикріплюватися до стінок банки – чекай дощу. А якщо п’явки вигинаються, швидше рухаються, перевертаються з боку на бік на поверхні, стараються виповзти і прикріпитися до стінки вище рівня води – чекай літом грозу, сильний вітер, а зимою – хуртовину і навіть снігову бурю.

Реагують на зміну погодних умов і дощові черв’яки. В літню засуху вони опускаються вниз, де грунт не дуже сухий. В сиру погоду, перед дощем, вони залишають свої нори – ходи і вилазять наверх. Звідси і прикмета: якщо дощові черв’яки виповзають наверх – чекай негоду, дощ. Як вони визначають, що буде дощ, сказати важко. Можливо це своєрідна захисна реакція: під час сильного дощу вода може залити їх ходи.

Чутливо реагують на зміну в атмосфері жаби. Перед дощем, вони виповзають на берег. „Жаб’ячий барометр” можна зробити вдома. В скляну банку з водою опустити маленьку дерев’яну драбинку і помістити жабу. В суху погоду жаба сидить у воді, захищаючи свою шкіру від обезводнення. В сиру погоду вона вилазить на поверхню, оскільки шкірі її загрожує висихання. А ще відомо: жаби розквакались – бути дощу. Обумовлено це тим, що дихальні органи цих земноводних дуже чутливі до зміни атмосферного тиску. Тому перед дощем жаби квакають не дзвінко, а хрипло, важко.

5. ПРОГНОЗУЮТЬ ССАВЦІ

Прогнозувати погоду можуть і ссавці, в тому числі свійські тварини. В процесі еволюційного розвитку вони з покоління в покоління вдосконалювали здатність чутливо реагувати на зміну погоди, яка приносила їм зло чи добро. І тільки коли вони навчилися завбачати ці зміни, тварини змогли пристосуватись до них, сховатись в укриття, зберегти себе від небезпеки. Така здатність спадково закріплювалась і допомогла зберегти життя біологічних видів. По суті це прояв складних вроджених інстинктів, основаних на здатності нервової системи і органів чуття тварин рефлекторно вловлювати навіть самі незначні зміни в оточуючому середовищі.

Коні фиркають – до тепла, трясуть головою і закидають доверху – до дощу.

Собака риє землю – до дощу, лежить згорнувшись – до холоду.

Кішка згорнулася в клубок – до холоду. Перед теплом кішка лягає посеред кімнати, витягується і спить. Є багато інших „котячих прогнозів”.

Прогнозувати погоду можна по поведінці корів. Перед негодою вони піднімають голову доверху, нюхають і вдихають повітря, облизуються. Якщо тварина жадібно їсть траву звечора – чекай дощу на наступний день.

6. ПОГОДА І МИ

Реагує на зміну погоди і організм людини.За даними медичної статистики 75% людей „відчувають погоду”. В багатьох людей на передодні зміни погоди з’являється головний біль, ниють суглоби. Справа в тому, що різка переміна погоди викликає зміну вмісту кисню в організмі. Виникає киснева недостатність, яку здоровий організм людини переносить легко, а у старших і хворих людей посилюються хвороби. Особливо чутливо організм „відгукується” на зміну атмосферного тиску, збільшення вологості, випадання опадів, посилення вітру.

Хворі люди переносять примхи погоди і зміну клімату по-своєму. Деякі з них не відчувають переміни погоди при незначних коливаннях метеорологічних умов. Не сприятливо впливає зміна погоди на людей з хронічною кисневою недостатністю, ішемічною хворобою серця, хронічними бронхітами.

А різке похолодання, коли атмосферний тиск підвищується і вміст кисню в повітрі значно збільшується, у людей з підвищеним артеріальним тиском з’являються головні і сердечні болі.

А якщо кількість кисню в повітрі зменшується то гіпертоніки почувають себе краще, бо тиск в цей час знижується.

Медики разом з синоптиками створили медичний атлас погоди. Вчені констатують, що сила і напрям вітру впливають на стан здоров’я і настрій людини. Вологі західні вітри загострюють хвороби легень і дихальних шляхів. Сухі і теплі вітри з півдня сприяють покращенню кровообігу. Останнім часом встановлений тісний взаємозв’язок самопочуття людей від стану магнітосфери землі. Ось чому в газетах повідомляють дні магнітних бур.