Як я в культурі працював

Дехто з вас знає, що декілька місяців назад я влаштувався на роботу у нашу місцеву бібліотеку, і навіть мусив там дещо постити від її імені під ніком shbiblio.

На щастя, 2 дні назад я звідти звільнився, оскільки на основній роботі прям таки завал, і от вирішив розказати – а що ж являє собою наша культура і все що з нею пов’язане «із середини»?

На початку, спостерігаючи ситуацію з міською і сільськими бібліотеками я був в шоці, і вважав що цим людям треба пам’ятник нерукотворний поставити за їхні зусилля у збереженні тої самою культури.

Але з часом, особливо у кінці року коли почався т.зв. «звіт» ситуація прояснилась. І зараз я бачу, що чим швидше цю всю справу поставлять дійсно на конкурентні рейки (а значить розженуть к бісовій матері) – тим краще. Адже нова реформа (умовно названа «децентралізація») передбачає просто кажучи наступне: сьогодні є клуб, будинок культури, бібліотека. Є міністерство культури, яке на це все розподіляє кошти із центрального (державного) бюджету. Розподіляє по факту існування того чи іншого закладу, ну і по кількості відвідувачів (чи ще гірше - по кількості населення).  Тепер же все це залишається, тільки розподілом коштів, створенням і ліквідацією закладів культури буде займатись місцева влада. Умовно кажучи, прийде пан Полодюк на один день в бібліотеку, побачить що книжок там по-факту ніхто не читає, а одне циганво з пансіону приходить «на компи», звиняйте, подрочити на голих бабів у «кантакті», ну і скаже – вибачте, а навіщо ви такі потрібні? Давайте краще приміщення здамо в аренду під якусь швейну майстерню, наприклад.

І це зовсім не перебільшення. Нажаль. Вся, абсолютно вся робота нашої культури (не тільки бібліотек) – гігантський, здоровецький фейк. Цифри, звіти про заходи – не мають жодного відношення до реальності. І кожен хто там працює, змушений брати участь у цьому обмані. Ну по іншому ніяк. Оскільки, ще раз нагадаю, наразі існування та фінансування закладів залежить від паперової звітності, а «бумага всьо стєрпіт».  Береш, скажімо, одну книжку, а тобі кажуть розпишись ще за 5, ну і т.д. І «чарівним» чином, щороку наші заклади культури перевиконують план! Є у плані «10000» відвідувачів. У кінці року пишеться що прийшло «10022» - ну бо у «області» теж не зовсім ідіоти сидять, і, думаю, добре все розуміють, що насправді їх аби 1000 набралась за рік.

В зв’язку з цим, ніяковісінького бажання щось змінювати чи покращувати там немає. Скільки я просив – давайте встановимо хоча б якусь «спотикачу» на дорозі, щоб люди знали що тут є бібліотека. Причому за свій кошт це пропонував зробити. Бо коли казав «підробляю ще у бібліотеці» - у мене майже всі питали «А де це?». Чи роздати спеціалізовану літературу по радіотехніці, зварюванню і т.д. у нашому ПТЛ («бурсі»). Причому цю літературу я знайшов у підвалі, складеною для здачі у макулатуру!!! І вона просто пропаде, її викинуть у скорому часі. Так мені ще й запропонували її купити (!) притому що винні мені до цих пір 700 грн., які я витратив на ремонт їхньої техніки. Ну то таке – з цим прокуратура розбереться :) Принаймні в обласне управління я про це написав, ще ось маю звернутись у міністерство – цікаво, чи діє тут «кругова порука» чи ні? Про результати відпишусь.

До слова сказати, спецлітература у наших бібліотеках знищена як клас. Один Шевченко (якого ніхто не читає, та й нема там кому цього робити) і порноромани на полицях.

Тому, виглядає все гарно, не сперечаюсь – дітки танцюють, бабушки співають. Але придивишся – дітки танцюють для своїх же бабушок, бабушки співають для своїх же діток (а то й взагалі самі для себе). І це повторюється з року в рік. І всім добре. Крім суспільства, якому ця вся багадєльна обходиться у круглу копієчку.

Не буду лукавити – самому мені дуже шкода цих людей, до сліз. Коли я бачу як на їхню працю усі плюють. Мене тут запрошувала керівник одного з відділів у БК на виставу для діток (і хто про неї знав? і хто туди пішов?). Чесно признаюсь - аж комок у горлі став, бо я ж знаю скільки насправді туди прийде людей, і як, по-суті, оцінять старання цих людей. Але, вибачте, самі винні. Не чекайте що вам без кінця будуть зганяти на ваші заходи то учнів шкіл (які на цих заходах тим і займаються що повпихають носи у свої телефони і навіть голови не піднімуть, хоч поцікавитись що навколо них відбувається), то студентів «бурси», технікуму, чи, як називає її наша окультурена молодь, «мєдухи». Тоді й не будете постійно переживати що вас ось-ось закриють.

Отже, хай об’єднують, хай реформують, хай змушують щось робити, а ми поможемо :)