Не шкодуйте ні про що

Ніколи ні про що не треба жаліти. Навіть якщо ти не отримав від життя ніяких подарунків. Навіть якщо не збулося те, про що ти мріяв. Ну не став ти великим музикантом або космонавтом. Але ж ти жив, дихав, любив когось ... А може бути, навіть тебе любили - це вже взагалі велике щастя і великий подарунок долі.

Доля - вона до краю скупа. Вона прагне вирвати у тебе з глотки навіть ті жалюгідні крихти, які ти маєш. Причому навіть якщо ти вчепився в щось мертвою хваткою і відібрати у тебе це можна тільки через твій труп - не сумнівайся, все одно відберуть, і нічого ти тут не зробиш. Хочеш - ридай, хочеш - вішайся. Твоє повне право. Адже тебе ніколи, ні про що не питають.

Тобі щоразу вказують на твоє місце: ти ніхто. А ти-то себе уявляв богом, царем природи, пупом землі. Можливо, тобі дають якийсь час перебувати в цьому приємному омані. Тобі, припустимо, тридцять, ти повний сил, енергії і всяких там творчих (або не творчих, неважливо) починань. Танцюй, поки молодий ! Ти думаєш, так буде вічно ? Як би не так! Рочки пролітають, як ракета, що вийшла на третю космічну швидкість.

І ось, не встиг ти озирнутися - здоров'я немає, краси нестало і сексу теж давно нема. А що є? Гроші? А яка від них радість? Зайву вставну щелепу придбав?

Ось де жах-то в житті настає! І якщо ти не звик дивитися на речі філософськи, а це значить - плювати поганій долі у пику, коли вона над тобою знущається і диявольськи посміхається: "Ну що, голубчику, як це, бути дідуганом і нікому не потрібним?" - То погано ти закінчиш. Ну, з розуму, може, і не зійдеш, але останні свої днинки проведеш безпросвітно ...

А жінкам-то ще гірше. Більшість з них мислять конкретними категоріями, а не абстрактними, і їм важливо самій собі подобатися, а як може подобатися личина, яка дивиться на тебе з дзеркала? Жінка - вона не філософ, вона жінка. Умовити себе, що нічого страшного не відбувається, їй не вдається. І жила-то вона все життя заради якогось завалящого мужичка, який її і не цінував зовсім, ображав, принижував. А вона, дурна, бачте, любила. А він її в підсумку копнув під зад коліном і на молоду проміняв. Таке буває часто-густо. Невірні вони, собаки. І удар свій наносять під дих якраз тоді, коли і без того від життя буває нудно.

Але треба триматися, людина ж так влаштована, що може витримати таке, що й загартована сталь не витримає. Нехай все пропаде пропадом…, але так не буває. Все одно, відкриваючи вранці очі, ви бачите сонячне світло. Пригадуєте щось хороше, якусь нехай навіть нісенітницю. Але ж Ви ще живі. Все ще більш-менш терпимо, адже буває набагато гірше. Ну хіба це не щастя ? ? ?