«Полювання на відьом», що відбувалося по всій Європі в період з другої полови ХУ ст.. по ХУ11 ст., є яскравою і кривавою плямою в історії людства. Ця тема  була б забута, якби не набула поширена в 21 ст. і отримала новий виток свого  розвитку в Шепетівці, коли «вишукуються та розкриваються» все нові та нові факти «страшних діянь» працівників гуманітарної сфери Шепетівщини. А розпочалась епопея «інквізицій» із  звинувачень директорів шкіл в хабарництві, звинувачення працівників освіти та бібліотек в  сепаратизмі, звільненням директора  Шепетівського ліцею та завідувача бібліотекою. Лише не спрацювала гільйотина над головою директора музичної школи, яка в неодноразових судових процесах відстояла свою честь. Але агонія інквізиторів не має меж. Допити свідків, пред’явлення звинувачень, численні моральні «тортури», розпочались в музичній школі на загальних зборах колективу  та продовжилися на засіданнях виконкомів міської Ради. І тут постає риторичне питання «А судді, хто?». В новостворений «суддівський комітет» увійшли, відомі всій Шепетівці, скандалісти В. Монтач, Л.Легка, Л.Щерба, О.Яровий та багато інших. А очолила цю команду людина, в посадові обов’язки якої входить піклування...