Лінгвоцид української мови. Як росіяни знищували нашу "солов'їну"
Українська мова протягом кількох століть зазнавала лінгвоциду, тобто свідомого та цілеспрямованого нищення мови як головної ознаки етносу – народності та нації. Передусім його спрямовували проти писемної форми мовлення. Нашу мову придушували, забороняли, піддавали анафемам і гонінням. І в роки російського імперіалізму, і в радянські часи намагалися викорінити, розтоптати й відібрати українську. Кожне століття додавало нових штрихів до лінгвістичної руйнації рідного слова.
Для школярів ЗОШ №4 провели мовознавчу мозаїку
9 листопада наша країна святкує День української писемності та мови. Мова, як і Україна, – у нашому серці, і починається вона з кожного з нас. Працівникам Шепетівської міської бібліотеки для дітей дуже хочеться, щоб наші діти любили, цінували рідну мову і гордилися тим, що є українцями, виростали справжніми патріотами рідної землі.
У Шепетівці відбувся громадський форум "За українську мову"
Україною шириться громадський рух, що закликає народних обранців України прийняти новий Закон про мову, який сприятиме консолідації суспільства, формуванню і захисту національно мовно-інформаційного простору, посиленню національної безпеки та суверенітету України.
Мовний круїз «Наш скарб – рідна мова»
Найкраща інвестиція – це інвестиція у свої знання!
Шепетівка – невеличке містечко обласного значення, яке ні чим не відрізняється від інших. Як і у подібних – молодь прагне виїхати у столицю чи в обласний центр, а старше покоління призвичаїлося до порядків та насолоджується тишею та помірністю життя.
Щоб розворушити населення та дати можливість проявити себе в місті діють гуртки та курси. Чим далі, тим цікавіше спостерігати, що навчатися і розвиватися хочуть не лише юні, а й дорослі. Саме з цією метою ще у 2009 році були створені курси іноземних мов «HappyLanguage».
Наша мова сія щогодини ясніш
День української писемності та мови
День рідної мови у ЗОШ №6
Животворча сила слова
Якби ми вчились так, як треба…
Російсько-українська двомовністьв Україні, як переконуємося, історично не така вже й давня. Усе це ніби всім зрозуміло, та, незважаючи на це, знову й знову чуємо: коли вже в Україні так «исторически сложилось», коли така велика кількість люду говорять російською, то чому б не санкціонувати у країні дві державні мови?