Саме з такою назвою 16 вересня 2014 року в читальному залі бібліотеки ім. М.Коцюбинського було проведено засідання літературно-мистецької студії «Доля».

Ця дівчинка увірвалася у моє життя зненацька – отак, без усіляких домовленостей приїхала з бабусею і дядьком в АРТ-кафе «Хвилинка», щоб зустрітися зі мною (хоча я про це сном-духом нічого не знала). На щастя, я була вдома і запросила Оленочку з бабусею до себе. Поспілкувалися ми з нею близько півгодини, бо їм же їхати додому у село Микулин, сусіднього Полонського району, а це добрих 50 км, але оте перше враження і цілий ряд питань, на які досі не маю відповіді, тривожать мою душу.

Питання МИРУ сьогодні найголовніше для кожного жителя України. І не так важливо, де він проживає – за заході, в центрі чи на сході країни. Єдине, що по справжньому турбує сьогодні кожного з нас, чи не будуть кинуті у страшне місиво війни наші сини, чи вбережемо від зла наші родини, чи зуміємо зберегти рідну країну? Варто відмітити, що протягом останніх місяців члени студії пишуть багато віршів про Героїв Небесної сотні, про «дивну» війну, яку програють наші політики, про «зелених чоловічків» у балаклавах. Це не дивно… постріли снайперів, вбиті і скалічені люди, які віддали життя за майбутнє країни, сльози матерів і дружин, осиротілі діти, які втратили батьків, неспокій в країні… всі переживання знаходять вихід у віршованих рядках.