Якщо запитати пересічного мешканця України, які асоціації викликають у нього грузинські імена Автанділ і Таріел, він цілком може відповісти:  ”Це герої твору Шота Руставелі ” Витязь у тигровій шкурі “. У футбольних уболівальників є свій однозначний варіант. Імена братів Автанділа і Таріела Капанадзе настільки голосно звучали на всю Україну в 90-их, що забути їх навіть зараз неможливо.

Прощальна панахида за президентом футбольної команди «Темп» Джумбером Нішніанідзе відбулася на території стадіону «Локомотив».

У радянському футболі було багато яскравих нападників, на яких народ валом валив на стадіони. У 80-ті роки в Києві ходили «на Блохіна», в Тбілісі - «на Шенгелія», в Ташкенті - «на Якубик», в Дніпропетровську - «на Протасова», в Ростові - «на Андрєєва». Уболівальники столиці Білорусії йшли «на Кондратьєва», відзначився в ту пору в мінському «Динамо». Самобутній форвард, згодом переступив рубіж у 100 голів і увійшов в символічний «Клуб Григорія Федотова», залишив свій слід і в Україні. У чемпіонаті СРСР він захищав кольори «Чорноморця», а в українській історії встиг пограти в Шепетівському «Темпі».

У футболі чимало значать традиції, що йдуть корінням в далеке минуле. Однак це не зупиняє ентузіастів, які спалахують ідеєю виростити квітучий сад у пустелі. Один з таких прикладів - шепетівський "Темп". Цей клуб нізвідки з'явився в вищій лізі українського футболу у першій половині 1990-х, але швидко канув у небуття.