Історія ФК "Темп" Шепетівка

Крокуючи широким кроком

У безкрайньому морі українського аматорського футболу кінця 1980-х були свої авторитети і гучні імена. Недарма саме звідти, з республіканської першості колективів фізкультури виходили сильні команди,які не загубилися ні серед радянських "майстрів", ні серед українських професіоналів. Але навіть їм, старожилам, акулам футбольного аматорства, не під силу було стримати амбітного новачка - команду "Темп" з невеликого хмельницького райцентру Шепетівка, яка дебютувала в українському футболі в 1990 році.

У другій зоні першості колективів фізкультури "Темпу" не було рівних. А ось у фінальному турнірі шепетівчани зайняли лише четверту позицію, поступившись місцем на п'єдесталі комунарській (нині Алчевській) "Сталі", очаківському "Маяку" та сумському "??Автомобілісту". "Темп" відрізнявся тим, що в цьому клубі не соромилися ставити амбітні цілі.

Передісторія клубу така. Джумбер Нішніанідзе, майбутній президент "Темпа", в часи перебудови відкрив кооператив і досить швидко заробив капітал. Як великий любитель футболу, він вирішив створити клуб, на який не шкодував коштів. Якщо команді потрібен був новий гравець, Нішніанідзе продавав черговий побудований котедж, а на виручені гроші запрошував виконавця, якого вимагав тренер.

Про персону самого Джумбера Григоровича які тільки чутки не ходили. Йому приписували кримінальне минуле , нарікали на те, що його клуб занадто часто "підозріло" виграє завдяки пенальті на останніх хвилинах, натякали на зв'язок з колоніями Воркути. Насправді у майбутнього радянського капіталіста було спортивне дитинство, він став майстром спорту з водного поло. У Воркуті дійсно жив, але не по "волі закону", а тому що працював на шахтобудівництві. Одружившись з українкою, з часом змінив місце проживання і відкрив справу у Шепетівці. Займався будівництвом, купив ПМК, м'ясокомбінат. У 1990 році перед футбольним клубом, заснованим його кооперативом "Темп", була поставлена ??задача прорватися в еліту українського футболу.

Команду очолив досвідчений Іштван Секеч, запрошений з "Поділля", а лідером "Темпа" першого скликання став 29-річний нападник Олександр Довгалець, відомий за виступами у Черкасах, Миколаєві, Луцьку та Полтаві. Після дебютного сезону, коли команда ледь не опинилася на п'єдесталі першості КФК, шепетівчани заявилися в так звану другу нижчу лігу останнього в історії чемпіонату СРСР. З 26-ти команд української групи "Темп" став дев'ятим. Подивившись на склад учасників тієї "нижчої" ліги, можна зрозуміти, що це було чималим досягненням: "Кривбас", кіровоградська "Зірка", охтирський "Нафтовик", "Прикарпаття", "Верес", "Десна", "Сталь", "Закарпаття "... У складі" Темпа "тієї пори виступали майбутній відомий тренер Олег Федорчук, Олександр Бондаренко, надів футболку збірної України, молодий Олександр Бабій, колишній спартаківець Москви Сергій Аргудяев, згаданий вище Довгалець

З точки зору перспективи розвитку клубу дуже доречним був тріумф у Кубку УРСР для колективів фізкультури, в фіналі якого "Темп" за сумою двох матчів здолав рівненський "Верес". Як переможець останнього в історії СРСР аматорського Кубка республіки клуб Нішніанідзе отримав місце у вищій лізі першого футбольного сезону в історії незалежної України. От тільки різниця між вчорашніми аматорами і "майстрами" виявилася значною. У перших матчах сезону "Темп" поступився "Евіс", "Чорноморцю" і запорізькому "Металургу", відразу ж влаштувавшись внизу турнірної таблиці.Пенальті, виконаний Довальцьом на 89-й хвилині, приніс першу перемогу - над майбутнім чемпіоном "Таврією". Але до кінця сезону "Темпу" вдалося здобути ще одну перемогу. А під кінець швидкоплинного експериментального чемпіонату "Таврія" взяла переконливий реванш, здолавши в Сімферополі шепетівську команду з принизливим рахунком 6:0. В іншому матчі, який "Темп" хотілося скоріше забути, був розгром від "Шахтаря" з рахунком 0:4.

Вилетівши в першу лігу, Нішніанідзе зробив правильні висновки, залишивши в команді декількох гравців. Чимало президент експериментував і з тренерським штабом: починав сезон Зая Авдиш, у вересні 1992 року команду очолив знаменитий динамівець Юрій Войнов, у другому колі з "Темпо" працював Сергій Доценко, а з травня - Леонід Ткаченко. Гроші та селекція дали результат - посівши друге місце, Шепетівка повернулася в еліту.

Зірки оптом і в роздріб

Навчений гірким досвідом першого сезону у вищій лізі, президент "Темпа" вирішив побудувати суперклуб "під ключ". Він почав з того, що запросив з Харкова Леоніда Ткаченка, на ті часи тренера з ім'ям. Ткаченко успішно працював з "Металістом", але, пішовши з команди, довгий час не отримував гідних пропозицій. Роздумував навіть над тим, щоб податися в Іран чи Ірак. Але з Шепетівки несподівано приспіла пропозиція, від якої не можна було відмовитися. Джумбер Нішніанідзе радів: йому вдалося запросити тренера, який працював з національною збірною України, який до того ж за собою привів одразу 14 новачків високого рівня.

Цій компанії вдалося відразу ж зайняти 9-е місце. Та й як грав "Темп" по ходу того чемпіонату! Суха статистика не скаже в даному випадку нічого. Якщо спочатку для колишніх зірок радянської вищої ліги Шепетівка була "ім'ям незначущим нічого" - мовляв, що з цими охтирками та шепетівка грати, то після сезону 1993/94 виявилося, що візит в райцентр Хмельницької області був зачасту неприємним та нервовим. По ходу сезону хлопці Леоніда Ткаченко обіграли вдома "Шахтар" (3:1), "Дніпро" (3:2) і колишню команду свого тренера - "Металіст" (3:1). "Чорноморець" зіграв у Шепетівці внічию - 1:1, "Динамо" в гостьовому матчі першого туру ледве вирвало перемогу з мінімальним рахунком, а вдома і зовсім не зуміло забити у ворота Колесова - 0:0.

Через велику кількість такого роду сенсацій "Темп" перед новим чемпіонатом раптом опинився в числі колективів, здатних, на думку експертів, дати справжній бій фаворитам ще радянських часів. Команда з райцентру тепер мала у складі гравців національних збірних своїх країн - Авакова, Чихрадзе, Скаченко.

Падіння команди

Після тріумфального сезону 1993/94 "Темп" залишився відразу без двох провідних форвардів: Аваков пішов у Запоріжжя, а Скаченко - в київське "Динамо". Втім, Ткаченко вдалося плідно попрацювати на трансферному ринку. В команді з'явилося ще два чемпіони. Хоча "Темп" непогано почав сезон, команда вже була приречена, адже, як виявилося, фінансові можливості Нішніанідзе вичерпалися. Якщо раніше президент міг дозволити собі подарувати улюбленому футболістові машину, то тепер в команді нерідкими стали затримки з виплатою зарплати.

Першим не витримав Ткаченко. Після закінчення першого кола він пішов у Калінінградську "Балтику", прихопивши з собою Ролевіча і Марцун. Гетика повернувся в "Таврію". Ще кілька гравців пішли в клуби по-скромніше. На їх місце прибув цілий десант з Грузії: Аладашвілі, Гамцемлідзе, Джугелі, Рехвіашвілі, Перт, Русія, Тевзадзе, Чаладзе, а в квітні 1995 року команду очолив титулований Реваз Дзодзуашвілі. Але врятувати Шепетівку від вильоту їм не вдалося. Свою "лебедину пісню" "Темп" заспівав у матчі останнього туру, обігравши вдома тернопільську "Ниву". Єдиний м'яч забив вихованець київського "Динамо" Барановський. Але від рятівного місця над зоною вильоту "Темп" відокремили всього кілька очок. У тому сезоні, останньому, коли вища ліга складалася з 18-ти команд, занадто багато боролися за порятунок, і слабшими виявилися "Темп" та "Верес". Є в цьому якийсь символізм: всього чотири роки тому шепетівчани і рівняни грали у фіналі аматорського Кубку УРСР, їхні амбіції дужчали, на чолі клубів з'являлися "великі боси", в команді грали зірки, але за всім цим пішло безславне падіння і забуття. І якщо "Верес" залишається в другій лізі, то в Шепетівці, як випливає з інтерв'ю президента "Темпа", тепер на стадіоні пасуться кози ...

Можна назвати не одну причину краху "Темпу". Тут і фінансові проблеми засновника, і поява "гастарбайтерів", яких не хвилювали турнірні справи Шепетівської команди, і статус "футбольного глушини", де не було не тільки бази, інфраструктури, сучасного готелю, але і багаторічної історії. Інакше кажучи, навіть з великими на ті часи грошима ідея створення фактично на порожньому місці "суперклубу під ключ" виявилася збитковою і утопічною. У нефутбольному місті не виходило створити необхідні умови для команди і її суперників, а коли у президента закінчилися гроші, в Шепетівці не знайшлося тих, хто був здатний продовжити його справу.

Вилетівши в першу лігу "Темп" більше ніколи не базувався в рідному місті. Спочатку команду взяв під крило "АДВІС" - колектив другої ліги з обласного центру, Хмельницького, а в Шепетівці залишився фарм-клуб. Потім, після краху і цих спонсорів, аутсайдер першої ліги перебрався в Кам'янець-Подільський, отримавши нове ім'я - "Ратуша". Але ось чи вважати цей колектив логічним продовженням "Темпа", велике питання. Насправді "Темп" зник набагато раніше, відразу після прощання з елітою. Разом зі своєю командою пережив крах і її творець. За словами Леоніда Ткаченко, президент клубу зазнав серйозних фінансових збитків, і тренеру навіть доводилося не раз допомагати колишньому роботодавцеві. Уже в наші дні стало відомо, що Нішніанідзе з'явився на Буковині. Як він розповів в одному інтерв'ю, його нинішній бізнес - деревообробний завод і ресторан. Не розлучається Джумбер Георгійович і з футбольною мрією, щоб створити команду хоча б для чемпіонату області.

Зрештою саме Нішніанідзе першим на практиці довів, що в нових умовах професійного футболу цілком реально в найкоротші строки підняти команду з нізвідки в елітну лігу. Зрештою всю цю епопею коштувало затівати хоча б заради відданих уболівальників. У місті з 45-тисячним населенням на матчі стабільно ходило по 10 тисяч чоловік, а перший після повернення в еліту матч (проти "Таврії") відвідало 15 000 глядачів, тобто кожен третій житель Шепетівки!