прощання

Війна за свободу та незалежність триває... Україна продовжує мужньо стримувати атаки підлого ворога, завдаючи йому важких втрат, але тим самим сплачуючи страшну ціну - життя відважних захисників нашого народу. Сьогодні Білогірська громада провела у вічність хороброго воїна, морського піхотинця, матроса - Бєлогурова Олександра Васильовича. 

22 грудня 2025 року Улашанівська громада схилила у пошані голови, проводжаючи в останню земну дорогу солдата Кравчука Василя Романовича, старшого навідника 2 гранатометного відділення, 2 гранатометного взводу роти вогневої підтримки військової частини А 4808, який, відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок, загинув у бою за Україну 26 липня  2025 року  в районі н.п.Олександроград Волноваського району Донецької області.

Чергова непоправна втрата спіткала Шепетівську громаду, обірвалося життя ще одного захисника. 22 грудня У Шепетівці громадою в останню земну дорогу проводжали оператора безпілотних літальних апаратів, молодшого сержанта Дячука Володимира Валентиновича.

18 грудня Улашанівська громада  провела в останню земну дорогу військовослужбовця Кірюхова Сергія Анатолійовича, який віддав своє життя за свободу і незалежність рідної Батьківщини.

Війна щодня безжально перегортає сторінки українських родинних історій, залишаючи на них чорні, криваві рядки. Українська армія — це не лише зброя і форма. Це люди. Це сини/доньки, чоловіки/жінки, батьки/матері, які стали стіною між кровожерливим злом і своїм народом. Але за кожним успіхом Сил оборони, за кожним звільненим метром рідної землі стоїть страшна ціна — пролита кров і обірвані життя новітніх Героїв. Серед них — наші земляки.

12 грудня Славутська громада прощалася із Героєм Артуром Олександровичем Бойком. Його дні могли тривати далі — у теплих розмовах, у мріях, у тих простих радощах, з яких складається людське життя. Його шлях міг бути довшим, світлішим… Але він обірвався надто рано, залишивши нам пам’ять, що болить і водночас не дозволяє згаснути світлу його душі.

Над Ізяславською громадою Шепетівського району останніми днями знову тремтливо здіймалася «Пливе кача» — пісня, що стала молитвою нашого народу, болем нашої землі, плачем тих, хто більше ніколи не повернеться додому. Холодний вітер розносив стогін скорботи, а небо, здавалося, схилилося нижче — ніби вклоняючись Воїнам Світла, які повернулися до рідної домівки назавжди…

Сьогодні, 9 грудня, Шепетівка знову у жалобі. В останню земну дорогу громада проводжала земляка, солдата Малюшкевича Георгія Олександровича, 12 серпня 1987 року народження, гранатометника десантно-штурмового батальйону, який загинув у бою на Донеччині, віддав своє життя за те, щоб його родина жила під мирним небом.

8 грудня 2025 року у громаді зі скорботою та болем у душі в останню земну дорогу провели Героя - Захисника України, солдата артилерійської батареї аеромобільного батальйону однієї з військових частин, жителя села Судилкова, Мугиля Юрія Олександровича.

Сьогодні Нетішинська громада прощалася із старшим солдатом Леонідом Кідуном, позивний «Атом», якому було 46 років. Про це повідомив відділ інформаційної діяльності громади.