втрати

Нахабно, безжально, з люттю увірвались непрохані загарбники на землю нашої Батьківщини, принісши із собою не мир, не справедливість, а кров, біль, руїну й смерть. Уже одинадцять років війна чорним крилом накриває українське небо, і в кожному її подиху — чиясь втрата, чиєсь зранене серце, чиясь назавжди обірвана історія.

Сьогодні, 28 квітня, Нетішинська громада провела в останню дорогу воїна Євгенія Брижука. Живим коридором, приклонивши коліно та схиливши голови, з прапорами та квітами в руках, містяни подумки дякували Захиснику за найвищу жертву в ім’я Батьківщини.

Вчора, 26 квітня, у Полонській громаді відбувся чин поховання Петрічена Василя Івановича (4.11.1981 - 09.04.2025). Про це розповіли у Полонській міській раді.

25 квітня Шепетівська громада проводжала в останню земну дорогу полеглого на війні воїна, земляка, старшого солдата Ткача Романа Володимировича, який з вірою у Перемогу над ворогом, самовіддано боронив українську землю та загинув у бою.

25 квітня 2025 року у Судилківській громаді зі скорботою та болем у душі в останню земну дорогу провели Захисницю рідної землі, старшого солдата однієї з військових частин міста Миколаєва, Верхогляд Юлію Анатоліївну.

Знову біль нестерпної втрати пронизує серця жителів Судилківської громади. Стало відомо, що 22 квітня 2025 року перестало битися хоробре серце Захисниці України, старшого солдата однієї з військових частин м. Миколаєва, жительки с.Серединці, Верхогляд Юлії Анатоліївни, 1988 року народження.

Знову чорна звістка з передової надійшла до Шепетівки. 17 квітня 2025 року, захищаючи Батьківщину, під час виконання бойового завдання на Харківському напрямку, загинув мужній воїн, старший солдат Ткач Роман Володимирович, 27.12.1994 року народження, номер обслуги другого кулеметного взводу роти вогневої підтримки.

Сьогодні, 23 квітня, нетішинці проводжали в останню дорогу, до Небесного Легіону, Новітнього Українського Героя, 37-річного солдата Івана Пасічника. 16 квітня він раптово помер на полігоні під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Баранове Куп'янського району Харківської області.

Біль… такий, що розриває душу. Скорбота, яка стискає груди. Сльози, що не зупиняються. Учора, 22 квітня, вся Ізяславська громада стала на коліна, проводжаючи в останню путь нашого земляка-захисника, нашого Воїна Світла — Володимира Олександровича Суліму.

У світлі Великодні дні, коли кожна душа сповнена надією, серед пасхальних дзвонів та весняного цвітіння, Ганнопільська громада схилила голови в скорботі, проводжаючи в останню путь свого Героя Михайла Павловича Корнійчука, який віддав життя за свободу та незалежність України… За наші мирні світанки та тихі вечори…За те, щоб ми бачили небо без вибухів, чули спів пташок, а не гомін клятої війни…