Далеко в минуле відійшли роки військо­вого лихоліття, проте в ім'я миру, в ім’я життя ми повинні пам’ятати, що вистраж­дала наша країна у роки війни. На преве­ликий жаль, все менше залишається оче­видців тих подій. Про подвиги героїв-виз- волителів нагадують лише братські моги­ли — іменні та безіменні. Про долю одного із захисників Вітчизни я хочу розповісти.

Михайло Васильович Протазанов на­родився у 1912 році у м. Домодєдово Мос­ковської області. До війни і на її початку працював водієм на підприємстві міста. У лютому 1943 року був призваний до лав Червоної Армії і направлений до складу 654-го полку 148-ї стрілецької дивізії. З серпня 1943 року почав брати участь у боях. Спочатку був командиром відділення, а потім — помічником командира взводу. У середині вересня 1943 року зазнав бойо­ве хрещення при форсуванні річки Десни та звільненні м. Чернігова.

У листі він писав своїй матері: «Мамо, ми йдемо степами України і виганяємо німецьку нечисть. Мені особисто довелось зустрітись з німецьким танком. В руках було дві гранати і автомат. Я кинув гранату і танк зупинився на місці».

На початку жовтня йшли запеклі бої на західному березі річки Прип’ять. У листі додому він писав: «Четвертого жовтня мені довелось брати участь у штиковому бою з німцями. Я особисто знищив дев’ять німців. За цей бій мене представили до нагороди».

Наприкінці грудня 1943 року М.Прота­занов пише у листі своїй сестрі: «Ти запи­туєш, чому я весь час на передовій. Якби мене поранило, тільки тоді я поїхав би у шпиталь, але мене не бере жодна ворожа куля. На своєму рахунку маю 21 фріца. Мене нагородили орденом Червоної Зірки і ме­даллю «За відвагу».

У січні 1944 року Михайло Васильович написав додому чотири листи. В одному із них він писав: «Уже підійшли до старого кордону. Будемо бити ворога на його землі і викорчовувати, щоб не залишилось від нього і духу».

У цей час розпочалось визволення Ше­петівщини. Разом з іншими бійцями його направляють у розвідку. У районі станції Майдан-Вила та села Михайлючки вони взя­ли у полон і привели в розташування війсь­кової частини німецького обер-лейтенанта.

У листі до матері він пише: «Мамо, ми йдемо вперед, скоро розіб’ємо ворога і повернемося додому. Дванадцятого січня у мене були неприємності: під Шепетів­кою було вбито мого найкращого товари­ша. В другій половин січня почались бої за Шепетівку. Місто кілька разів перехо­дило із рук в руки. Ми бились у вуличних боях, і коли наша частина увійшла в місто, німці почали контратаку, нас оточили тан­ками. Боєприпасів залишилось мало. Бійці, помираючи, просили, щоб ми по- мстилися за них».

...Становище було вкрай важким. Ми­хайло Протазанов з дозволу комбата бере групу бійців і вдирається на позицію во­рога, захоплює кулемет та боєприпаси до нього і повертається назад.

Згодом бійці зайняли кругову оборону в багатоповерховому будинку на території військового містечка. Неодноразові спро­би німців штурмом увірватись до будин­ку успіху не принесли. Тоді вони облили будинок гасом і підпалили його. Нашим бійцям потрібно було з боєм прориватись до своїх. Під градом куль і снарядів вони вийшли з оточення у район залізничної станції.

Коли Шепетівку було звільнено, М.Про­тазанов прийшов до цього будинку, по­прощався із загиблими товаришами. У тому бою 27 січня 1944 року він оробисто знищив близько 50 гітлерівців. Після того бої за Шепетівку продовжувались. А 11 лютого 1944 року місто було звільнене від ворога.

Наприкінці хочеться навести зміст на­городного листа, який стосується заги­белі Михайла Протазанова.

«У бою 10 лютого 1944 року при про­риві лінії оборони гітлерівців він йшов у перших рядах наступаючих підрозділів, закликаючи своїм прикладом бійців на наступальний прорив. А коли у критич­ний момент бою фашистський автомат­ник направив свою зброю на командира батальйону капітана Клочкова, М.В.Про­тазанов, передбачаючи неминучу смерть командира, в одну мить закрив його своїм тілом і загинув смертю хоробрих...».

Війна - це тисячі смертей, це розру­ха, це вбиті горем матері та сироти. І люди повинні знати свою історію, щоб творити нове, щасливе життя.

О. ЛУКАШЕНКО, голова районної ради ветеранів.

З 24 по 26 січня у шаховому клубі «Дебют» ДЮСШ про­ходили щорічні змагання з шахів серед команд шкіл міста «Біла тура». Змагання прово­дилися ШМЦФЗН «Спорт для всіх» спільно з відділом у спра­вах сім’ї, молоді та спорту вй- конавчого комітету Шепеті- вської міської ради. До участі у змаганняхдопускалися учас­ники не старші 14 років. Ко­манди складалися з трьох чо­ловік: двоє хлопців та одна дівчина.

Переможцем турніру стала команда СЗОШ №2, лише на півочка від неї відстала коман­да НВО №2. Третє місце по­сіла команда НВК №3.

Також були визначені кращі в особистому заліку на дошках. На першій дошці перше місце посів представ­ник команди НВО №2 Дмит­ро Булгаков, другим став учень СЗОШ №2 Ілля Ца­рик, третє місце — за Олек­сандром Шпаком, учнем НВК №3. На другій дошці не було рівних знову ж таки пред­ставнику команди НВО №2 Дмитру Тарасюку, другим був учень НВК №3 Олександр Мостовий, третє місце, лише за додатковими показниками, у представника СЗОШ№2 Григорія Козачука. Серед дівчат кращою стала пред­ставниця СЗОШ №2 Окса­на Царик. Друге місце — за ученицею НВК №2 Ольгою Федорчук.

Всі призери отримали грамоти, а учасники команд нагороджені солодкими пода­рунками.

У п’ятницю, 20 січня, відбув­ся перший етап нових змагань з настільного тенісу серед юнаків — Гран-прі м. Шепетів­ки 2012 року. Змагання органі­зовані та проводяться Шепеті- вським міським цен тром фізич­ного здоров’я населення «Спорт для всіх» спільно з відділом у справах сім’ї, молоді та спорту виконавчого коміте­ту Шепетівської міської ради. І Іротягом року планується про­вести шість етапів цих змагань. За підсумками п’яти кращих ре - зультатів, показаних учасника­ми, буде визначено переможця Гран-прі 2012 року. До участі у змаганнях запрошуються усі любителі гри в настільний теніс шкільного віку.

Перший етап вже приніс сюрпризи. По-перше, порівня­но з минулим роком, серед учас­ників змагань з’явилася пред­ставниця кращої половини людства. По-друге, незмінний лідер Гран-прі 2011 року Бог­дан Бенещук в першому етапі поступився своїми позиціями і посів лише трете місце. Другим став учень НВК№1 Віктор Куліш. Перше місце посів учень ЗОНІ №6 Євген Плакса.

Призери змагань нагород­жені грамотами центру.

У січні 2006 року в резуль­таті реорганізації чотирьох районних лабораторій області було утворено Шепетівську міжрайонну державну лабо­раторію, яку на той час очо­лював Микола Євтихович Скотяк. Зараз лабораторія об­слуговує Шегіетівський, По- лонський, Ізяславський та Славутський райони. У складі установи працює близько тридцяти спеціалістів, якими вміло керує директор — Віталій Вікторович Староду- бов. Дбаючи про здоров’я гро­мадян, працівники лабораторії виконують цілу низку надваж- ливих завдань. Серед яких — недопущення в реалізацію недоброякісної п р о ду к ц і ї, профілактика розповсюджен­ня таких хвороб, як сибірка, трихінельоз, сальмонельоз, сказ та ін. Окрім того, праців­никами установи постійно про­водяться дослідження м’ясної та молочної продукції, як на якісні, так і на кількісні показ­ники. Лабораторію атестова­но на проведення робіт у сфері поширення державного мет­рологічного нагляду.

Після навдивовижу теплої осені природа, як у народі ка­жуть, вивернула кожуха. Сильні морози на січень-лютий синоптики передбачали, тож вони шепетівчан зненаць­ка не застали і побігли купувати пуховики на BonVoyageRivne.com. А ось так зва­ним безхатченкам, яких у на­шому місті, як і в інших містах, ніхто фактично не може зареє­струвати, зараз непереливки: дехто в закинутих хлівах ночує, а кому більше пощастить — у підвалах багатоповерхівок.