У другій половині XVII століття Гриців одержав магдебурзьке право, що, звісно, сприяло розвитку ремесла і торгівлі. Очевидно, на цей час і припав початок місцевої єврейської історії.
Згідно з даними першого загального перепису населення Російської імперії 1897 року, євреї складали 97% (979 осіб) від загальної кількості місцевого населення. Наприкінці ХІХ – початку ХХ століть у Грицеві було побудовано дві синагоги, відкрито єврейське училище.
У 1931 році місцева єврейська громада створила колгосп, який налічував уже 1550 осіб. Також у цей період існувала єврейська школа. Напередодні Другої світової війни тут мешкало 1095 євреїв.
5 липня 1941 року Гриців окупували німецькі війська. З їхнього боку практично відразу після прибуття місцеве єврейство зазнавало жорстоких принижень та знущань. Зокрема, усі євреї змушені були повісити великі Давидові зірки на двері своїх будинків. Згодом десятеро єврейських юнаків та дівчат були заарештовані й кинуті у місцевий став, звідки вони так і не врятувались.
Через тиждень було розстріляно ще десятеро молодих євреїв.
4 серпня 1941 року на світанку до Грицева прибула частина 10-го мотополку СС, яка здійснила акцію страти 268 місцевих євреїв. Через 25 років (!) тодішній командир 1-го батальйону даного полку Роберт Кінстлер про ті події згадував:
«Зібраних людей на вантажівках відвозили до яру за 1-2 кілометри від села… середній вік жертв коливався від 30 до 50 років».
Частину євреїв, які вціліли, нацисти перегнали до Старокостянтинівського ґетто, де згодом позбавлено життя ще близько 400 грицівських євреїв.
Таким чином, у серпні 1941 року конвеєр смерті на Хмельниччині лише набирав обертів. Загалом за роки німецько-радянської війни на території нашої області нацистами було закатовано понад 126 тисяч євреїв.
Музей пропаганди
