Так, саме світ, оскільки за відповідним нормотворчим процесом пильно спостерігали міжнародні експерти. Та й не тільки спостерігали, а й брали безпосередню участь у підготовці проекту КПК, оскільки прийняття нового КПК, що відповідав би сучасним демократичним стандартам, було однією з умов членства України у Раді Європи.
Отже, 13 квітня 2012 року ВРУ ухвалила президентський проект КПК, норми якого запрацюють вже через півроку з дня його офіційного опублікування, тобто 20 листопада 2012 р.
Зупинимось на деяких ключових моментах згаданого документа.
1. Впровадження нової категорії "кримінальні правопорушення", яка буде поділятися на злочини та кримінальні проступки за критерієм тяжкості.
Власне, визначення поняття "кримінальний проступок" у КПК відсутнє, однак детально описана процедура розгляду таких правопорушень, у тому числі і процедура спрощеного провадження.
Однак положення КПК, що стосуються провадження щодо кримінальних проступків, будуть введені в дію не через 6 місяців з дня офіційного оприлюднення КПК, а одночасно з набранням чинності законом України про кримінальні проступки, прийняття якого також передбачається згаданим Кодексом.
Говорячи про появу зазначеного інституту, слід зазначити про закріплене у КПК об'єднання відокремлених сьогодні стадій дізнання та досудового слідства в одну - досудове розслідування, яке розпочинатиметься з моменту надходження інформації про вчинений злочин до правоохоронних органів, яка обов'язково вноситиметься до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
При цьому в процесі дізнання здійснюватиметься розслідування кримінальних проступків, а під час досудового слідства - розслідування злочинів.
2. Ліквідація можливості повернення справи на додаткове розслідування, що інколи призводить до необгрунтованого затягування розгляду справ.
3. Заміна у залах судових засідань металевих загороджень, які відокремлюють підсудних від складу суду і присутніх громадян, на загородження зі скла чи органічного скла.
4. Скасування необхідності прийняття постанови про порушення кримінальної справи.
5. Вдосконалення системи застосування запобіжних заходів, введення такого запобіжного заходу як домашній арешт та визначення тримання під вартою як виняткового запобіжного заходу, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного або обвинуваченого.
Домашній арешт може бути застосовано на підставі ухвали слідчого судді до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Особа, щодо якої застосовано домашній арешт, перебуватиме під пильним наглядом правоохоронців. Останні мають право з’являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на неї зобов’язань, використовувати електронні засоби контролю.
Строк дії ухвали про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати 2 місяців, однак може бути подовжений у разі необхідності за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування. Однак при цьому сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати 6 місяців.
6. Запровадження інституту присяжних та детальний опис провадження у суді присяжних (останній складатиметься з двох професійних суддів та трьох присяжних).
Нагадаємо, що в Україні і в Росії суд присяжних вже існував з 1864 по 1917 роки. Його було введено Статутами судової реформи 1864 року, в результаті якої судовий процес базувався на засадах гласності, усності і змагальності сторін. Суд присяжних став центральним інститутом судової реформи 1864 року.
Однак протягом наступних років компетенція останнього була суттєво обмежена. Він зазнавав репресій з боку царського уряду і поступово втрачав свою силу.
7. Запровадження можливості проведення допиту, впізнання у режимі відеоконференції при трансляції з іншого приміщення під час досудового розслідування (наприклад, за допомогою Skype).
8. Поява поняття "повідомлення про підозру".
Таке повідомлення обов'язково здійснюється у випадках:
1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;
2) обрання до особи одного з передбачених КПК запобіжних заходів;
3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
При цьому слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, закріплені у ст. 42 КПК, а на прохання підозрюваного - детально роз'яснити кожне із зазначених прав.
Змісту письмового повідомлення про підозру, а також порядку і строкам його вручення окремо присвячено главу 22 КПК.
9. Поява можливості укладати угоди між прокурором та обвинувачуваним про визнання винуватості та угоди про примирення між потерпілим та обвинувачуваним, що дасть змогу скоротити час кримінального провадження, оскільки одразу після досягнення угоди обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду.
Угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді).
Угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.
Укладення зазначених угод може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Як випливає зі змісту наведених видів угод (ст.ст. 471, 472 КПК), в обох випадках передбачається узгоджене покарання та згода сторін на його призначення (або звільнення від відбування покарання з випробовуванням). Одним з наслідків укладання зазначених угод є деякі обмеження права сторін на оскарження відповідного вироку.
Існує побоювання, що за даних умов процес здійснення правосуддя може перетворитися на своєрідні торги, що негативно може позначитися на об'єктивному розгляді справ.
10. Введення поняття " слідчий суддя" - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Зокрема, до повноважень слідчого судді належить вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування, прийняття рішення про здійснення примусового приводу (за клопотанням слідчого, прокурора або з власної ініціативи) тощо.
Однак варто зауважити, що розгляд клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії здійснюється не просто суддею суду першої інстанції, а головою чи за його визначенням іншим суддею Апеляційного суду АРК, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Перехідними положеннями КПК передбачено проведення зборів суддів у місцевих загальних судах у строк не пізніше трьох місяців з дня опублікування Кодексу з метою обрання слідчих суддів у порядку, встановленому Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
У разі якщо у зазначений строк слідчого суддю не було обрано, його повноваження, передбачені КПК, виконуватиме найстарший за віком суддя цього суду до дня обрання слідчого судді.
11. Заслуговує на увагу положення ст. 45 КПК, згідно з якими захисником особи в кримінальному процесі може бути виключно адвокат.
При цьому захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю.
Нагадаємо, що сьогодні як захисники допускаються не лише особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та інші фахівці у галузі права, а й близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники.
Звичайно, прийняття нового Кримінального процесуального кодексу України потягнуло безліч змін до низки нормативних актів України, що знайшли своє відображення у Законі N 4652-VI від 13.04.2012 р., більша частина якого набере чинності з дня набрання чинності КПК.
Зокрема, змінами до Податкового кодексу України передбачено наступне:
- якщо платник податків оскаржує рішення податкового органу в адміністративному порядку до контролюючих органів та/або до суду, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення у вигляді ухилення від сплати податків не може ґрунтуватися на такому рішенні контролюючого органу до закінчення процедури адміністративного оскарження або до остаточного вирішення справи судом. Це правило не поширюється на випадки, коли таке повідомлення про підозру базується не тільки на рішенні контролюючого органу, а й підтверджується додатково зібраними доказами відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України;
- складання та надсилання платнику податків податкових повідомлень-рішень за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами. Зазначене положення не застосовується, коли податкове повідомлення-рішення надіслане (вручене) до повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення;
- документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону.
Цікавими положеннями доповнено і ЗУ "Про міліцію", згідно з якими органам міліції забороняється направлення спеціальних підрозділів міліції для забезпечення проведення слідчих дій, використання при їх проведенні спеціальних засобів, що приховують зовнішність (масок для обличчя, шоломів тощо), а також демонстрація зброї чи спеціальних засобів, крім виняткових випадків під час проведення слідчої дії у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину та наявності достатніх підстав вважати, що проведенню слідчої дії буде чинитися фізичний опір чи іншим чином унеможливлено досягнення її мети.
Зазначені дії можуть бути здійснені лише з дозволу прокурора, крім невідкладних випадків, коли затримка в проведенні слідчої дії може призвести до неможливості досягнення її мети (у такому разі прокурор невідкладно повідомляється про здійснення відповідних дій).
Загалом змін зазнають понад 70 нормативних актів, серед яких: Кримінальний, Кримінально-виконавчий, Цивільний, Цивільно-процесуальний кодекси України, Кодекс про адміністративні правопорушення та Кодекс адміністративного судочинства України, Закони "Про судоустрій і статус суддів", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про прокуратуру", "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві", "Про попереднє ув'язнення".
Підсумовуючи викладене, хочеться зазначити, що сьогодні існує безліч думок щодо недоліків і переваг нового КПК, однак побачити його дієвість можна буде тільки на практиці.
