Що ж буде з українською? 50 мільйонів осіб на всіх континентах є носіями української мови, 60-67% мешканців України називають її рідною. Проте й у незалежній Україні багато хто не вважає за потрібне досконало вивчити державну мову, а з офіційним запровадженням другої державної мови для багатьох така потреба й вимога відпаде взагалі. Тож від того як надалі буде розвиватися рідна мова, чи зможе протистояти не лише суржикові, жаргонам і сленгам, а передусім натискам російської мови, залежить від того, чи байдужі ми до цього питання. Адже єдиний порятунок для мови - активна її підтримка бо не можна завдати народові більшої шкоди, ніж забрати в нього його мову". А тому необхідно будити приспаних, байдужих чи просто лінивих громадян.
Маємо гасло "Відбудуємо Україну!" - а чи всі осягають, який глибокий зміст у ньому? Чому не всі? Що треба зробити, аби "всіх" побільшало? Хто ми? Якщо українці, то які вони, ці українці і якими мають бути, аби відповідати цьому високому імені? Що таке Україна: Богом дана вільним людям вільна земля, чи тирло для різномасного і "різноязикого" бидла?
Шукайте відповіді. Що більше знаходитиме, то очевиднішим ставатимуть прості істини: хочеш поліпшити світ - почни із себе; хочеш стати українцем - живи по правді, живи в чистоті, не допускай компромісу насамперед із власним сумлінням. Цікавтеся історією, шукайте правдиві джерела інформації про свій рід та народ, про себе і свою країну. І будете ставати вільними, щирими, чесними... Важкий душевний труд - не кожному під силу "вичавлювати із себе раба!", не майте за приклад наших верховителів, бо вони не хочуть себе відчувати українцями.
Вреші-решт, ми зроозміємо, у якій країні живемо? І скільки ж розтягатиметься наш терпець. І коли зможемо жити своїм розумом, а не в чужинців запозиченим, законом. Хочеться відчути думку шепетівчан, надіюсь, чутливих до рідного слова. Прошу, висловлюйтесь!
Голова міського товариства "Просвіта"
Островська Галина
