Традиційно прозвучала коротка молитва, хвилина мовчання, виступи присутніх...
У виступах говорили про те, якою кривавою плямою позначені ті трагічні сторінки історії українського народу. Як відомо, початок масових репресій покладено постановою Політбюро ЦК ВКП (б) "Про антирадянські елементи" 2 червня 1937 року. І вже за рік було винесено 681 692 смертельних вироки. Більше 1,7 млн людей було відправлено в табори. Та, ще раніше постанови, були жертви розкуркулення. Моїх предків було заслано на Біломорканал у Карелію ще в 1932-1933 роках, а всього таких постраждало 2 млн 800 тисяч людей.
Ще до сьогодні неможливо визначити точну кількість жертв страшного тоталітарного режиму. Проте, за даними розсекречених архівів та численних документів рахунок йде на мільйони. Мільйони понівечених та загублених життів.
Чорне крило політичних репресій торкнулося і мешканців нашого краю. Відомо більше тисячі прізвищ людей, які були розстріляні, а скільки досі ще є невідомими. Ось серед біографій римо-католицьких священників, репресованих радянською владою, зустрічаю Забуського Фелікса Францовича, народженого у 1894 році. Після закінчення духовної семінарії був висвячений на священника і розпочав свою пастирську діяльність. У 1923 році був призначений настоятелем костьолу в містечку Славута Заславського деканату. Водночас опікувався римо-католиками містечка Шепетівка.
Заарештований був 25 січня 1930 р. за звинуваченням у веденні контрреволюційної роботи і агітації проти радянської влади серед польського населення Шепетівської округи.
Потім його справу було приєднано до групової справи і на процесі у "Справі ксьондзів", що відбувся 21-27 червня 1930 р. Фелікса Забуського було засуджено до 5 років позбавлення волі. Покарання відбував на Соловках та Кемському таборі Белбалтлагу. Після заслання в Архангельскій області був знову заарештований і 4 січня 1938 року засуджений до розстрілу. Так закінчилося життя одного з тисяч, що були розстріляні за сфабрикованими справами.
І наш святий обов'язок - відкривати імена кожного із загублених життів і гідно вшановувати пам'ять жертв Великого терору, щоб ніколи не повторились страшні події минулого...
Будемо пам'ятати і шанувати, і тим самим берегти нашу Україну!
