Розділ Суспільство

Не шанувати Шевченка означає не шанувати Україну

Автор Віталій Мосійчук 10 лютого 2015, 14:14
Не шанувати духовного Пророка українського народу означає не шанувати Україну – її духовність, культуру, традиції, її народ. І той, хто підняв руку на Кобзаря, поцілив фарбою у його погруддя, має знати, що такій, як він покруччі, не місце на українській землі.
Особливо боляче, що трапилося це саме в такий день, коли на площі Т.Шевченка шепетівчани проводжали в останню путь загиблого у битві за рідну землю Героя – Молодика Андрія. Безмежно жаль за перерване життя молодої людини та саме такі сумні події приносять розуміння того, що в значній мірі «ще не вмерла Україна» - завдяки Шевченкові і тим героям, які знаходять в його творчості наснагу, силу і витривалість у боротьбі.

Тихо плаче Україна
Сльозами і кров’ю …
Кат будує своє «завтра»
На горі людському …
Гірко плаче Україна
І тяжко ридає …
Своїх синів, що померли,
Сльозами вмиває
Плаче ненька Україна …
Плаче кожна мати,
Та, що сина відпустила,
Волю здобувати.

Останнім часом випадки «вандалізму» в нашому місті траплялися часто: порізали інформаційну дошку, присвячену історії міста, влітку на стенді з портретами Героїв Небесної Сотні написали слова «безбожная чернь».

Боляче усвідомлювати те, що країна переживає найтяжчі часи, поруч є ті, хто ненавидить усе українське, а єдність людей, високий патріотичний запал викликає у них люту ненависть. Необхідно розуміти, що йде духовна війна і полягає вона у спотворені Росією висвітлення поточних подій, історичних процесів, нав’язування ідеології так званого «русского мира». Історична пам'ять росіян постійно переписується, редагується, змінюється і відверто перебріхується. Україно – це живий свідок історичної брехні Росії, тому в уявленні Росії вона держава, фашисти, нацисти і нелюдь, а «безбожная чернь».

Що означає цей вислів? За словником Бориса Грінченка «чернь» (історизм, від рос. «черные люди») – простий народ, низи суспільства, духовно обмежене середовище, маса, верства, натовп і т.ін., позбавлена високих інтересів, посилів і бажань. Саме такими росіяни вважають українців. Хоча Шевченко давав широкі узагальнення цього поняття, викривав розбещеність саме світської черні, що ламала й калічила душу людини.

Нещодавно вийшов на екрани Росії серіал – екранізація роману М.Булгакова «Белая гвардия», де новоявлені геббельси з Адміністрації президента вирішили продемонструвати, в яке жахіття ввергли нещасну Росію, усілякі нехороші революції, з якими борються благородні і доблесні царські офіцери. В серіалі доводиться про те, що на жорстокість здібна лише «чернь», такі як Козир-Лешко. Якщо «господа» в серіалі – це ангели, що зійшли на землю, то народ тут, що говорить українською, це дійсна «чернь».

Усі ці люди, які за мету своєї діяльності ставлять роздмухування ненависті і ворожнечі між сходом і заходом України, тепер «величають» себе опозиціонерами, хоча реально їх можна назвати зрадниками національних інтересів.
Коментувати...
Увійти за допомогою ( Зареєструватися? )
або опублікувати як гість
Завантаження коментаря... Коментар буде оновлено через 00:00.
  • Цей коментар не опублікований.
    · 21:28 10/02/2015
    Гарно, гарно :lol: "Гаварім партія, падразуміваєм Лєнін, гаварім Лєнін падразумєваєм - партія"
    Чому наші патріоти так безжально копіпастять комуняк? Вчителі одні? Власне, комуняки і зробили з одного з російських художників українське "нашевсьо" - Шевченка. Чого ви до нього вчепились? Навіщо робити цього нещасного чоловіка знавіснілим для цілих поколінь? Його ще при житті цим задовбали в доску. Ось, як він же пише - "Самому теперь не верится, а действительно так было. Я из грязного чердака, я, ничтожный замарашка, на крылья[х] перелетел в волшебные залы Академии художеств. Но чем же я хвалюся? Чем я доказал, что я пользовался наставлениями и дружеской доверенностью величайшего художника в мире? Совершенно ничем. До его неуместной женитьбы и после уместного развода я жил у него на квартире, или, лучше сказать, в его мастерской. И что же я делал? Чем занимался я в этом святилище? Странно подумать. Я занимался тогда сочинением малороссийских стихов, которые впоследствии упали такой СТРАШНОЙ ТЯЖЕСТЬЮ на мою убогую душу. Перед его дивными произведениями я задумывался и лелеял в своем сердце своего слепца Кобзаря и своих КРОВОЖАДНЫХ гайдамаков. В тени его изящно-роскошной мастерской, как в знойной дикой степи на[д]днепровской, передо мною мелькали мученические тени наших бедных гетманов." (Т.Г. Шевченко, "Щоденник"). Не ліпіть ви з нього ніякого "пророка".
0
репостів
0
репостів