Михайло Тихонович Кондрас (інший варіант прізвища – Кондрась) – один із військовиків Української повстанської армії, очільник сотні ВО “Богун” УПА-Північ, а згодом – куреня в з’єднанні “Холодний Яр” УПА-Південь. Його найвідоміші повстанські псевдо: “Великан” і “Міша”.
Михайло Кондрас народився 1912 року в селі Курсики Радивилівського району (нині – Дубенський район) Рівненської області у багатодітній родині. Мав п’ятьох братів і двох сестер.
У 1939 році, коли радянські війська захоплювали західноукраїнські землі, виїхав до Німеччини. Там познайомився зі своєю майбутньою дружиною – Ольгою Горошко, активісткою ОУН і просвітянкою з Тернопільщини. Майже через два роки повернувся додому, а згодом разом із братами приєднався до УПА.
Протягом другої половини 1943 – початку 1944 рр. “Великан” очолював повстанський відділ, а згодом – сотню у військовому окрузі “Богун”, що охоплював південну частину Рівненщини і Кременецький р-н Тернопільської області. У цей період повстанці боролися з нацистами, їхніми союзниками і з більшовиками. Водночас одним із завдань вояків УПА було проведення агітаційної роботи серед населення регіону.
Зокрема, у жовтні 1943 року сотня “Великана” разом із сотнями “Яреми” (Михайла Ткача) та “Саблюка” (Остапа Качана) об’єдналися в курінь “Гордієнка” (Гордія Вротновського) і з села Андрушівка Шумського району вирушили в рейд Кам’янець-Подільською областю, де вступали в бої з нацистами. Ось так описував результати цього рейду Михайло Кондрас у власних спогадах “Три роки в Українській Повстанчій Армії”:
“Протягом двотижневого рейду ми відвідали кількадесять сіл. В кожному селі проведено мітинг та гутірки з населенням, роздано нашу літературу та збіжжя з колгоспів. Населення вітало нас всюди, як своїх синів та оборонців. Багато молоді голосилося до УПА. По відбутті рейду відділ повернув в повному порядку на Західну Україну.”
Навесні 1944 року з’єднання групи ВО “Богун” перевели під управління “УПА-Південь”. У той період сотня “Великана” брала участь у великих боях проти більшовиків на Рівненщині, зокрема, у боях біля сіл Нова Мощаниця і Стара Мощаниця Мізоцького району (нині – Здолбунівський район), а також у битві під Гурбами, яка тривала з 21 по 25 квітня.
Під час цієї битви за наказом командування курінний “Мамай” (Іван Сало) передав керівництво своїм куренем Михайлу Кондрасу. Незважаючи на значно більшу кількість енкаведистів, повстанським підрозділам вдалося вирватися з оточення і відступити до точивицько-дерманських лісів, де вони змогли реорганізуватись.
Уже 29 квітня з'єднання “Холодний Яр” під командуванням “Ясена” (Миколи Свистуна), яке включало курінь “Міші”, підходило до села Залізниця, розташованого на півдні Рівненщини. Далі упівці мали здійснити марш іншими областями, щоб об'єднатися з повстанцями Черкащини.
Тож на початку травня частина відділів УПА вирушила у новий рейд Хмельниччиною. За спогадами Михайла Кондраса, 12 травня відділи пройшли славутськими лісами і дісталися до села Дідова Гора на Славутчині, де ліквідували більшовицьку заставу.
Згодом повстанці прибули до села Репище (нині – частина с. Стригани), недалеко звідки перебувало партизанське з’єднання Антона Одухи. Коли відділ форсував Горинь, його помітили більшовики, тож, покликавши на підмогу енкаведистів, почали битву 12–13 травня, нині відому як “Бій під Стриганами”.
Курінь “Великана” встиг відійти до лісу, однак курінь “Докса” опинився в більшовицькому оточенні, звідки упівці змогли вибратись із великими жертвами. Під час битви загинули 83 – 127 повстанців (за різними даними), близько 28 – потрапили в полон до партизанів, де 7 закатували, а інших засудили до розстрілу чи ув’язнення.
15 травня 1944 року енкаведисти оточили курінь “Міші” на відтинку Славута – Шепетівка між шосе і річкою Горинь. Повстанці відбили атаку і в контрнаступі перейшли залізницю та шосе, щоб сховатись у лісі. Кинувши у бій танки, більшовики розділили курінь на кілька груп. У бою загинули 25 повстанців, серед яких заступник курінного “Смерека”, референт СБ “Місяць” (Володимир Семенюк) і сотенний “Гутич”. Згідно зі звітом командира “Ясена”, після бою лише “...60 повстанців вернулися зорганізованим порядком. Решта розбіглися по терені.”.
Як пригадував Михайло Кондрас, опісля його курінь продовжив рейд північчю Хмельниччини, проводячи агітацію серед мешканців навколишніх сіл, а також роздаючи “...багато збіжжя і харчеприпасів колгоспному населенню…”. Через кілька тижнів повстанці повернулись до своєї бази у лісах Здолбунівщини, де об’єдналися з іншими відділами “Ясена”.
Протягом вересня 1945 – серпня 1946 рр. “Великан” був останнім командиром з'єднання "Холодний Яр" УПА-Південь. Після розформування УПА став військовим і політичним референтом Дубнівського надрайонного проводу ОУН.
11 квітня 1948 року Михайло Кондрас загинув біля хутора Загаї Козинського району (нині – Дубенський район). За однією з версій чоловік разом із охороною натрапив на засідку енкаведистів, коли повертався до рідного села, щоб відвідати матір. За іншою – більшовики в лісі між Козинським і Кременецьким районами виявили криївку і вбили повстанців, серед яких був і “Міша”. Його місце поховання й досі невідоме.
Музей пропаганди
