Саме це побачив і відзняв пан Віктор. Напівзгниле начиння поросяти ніхто не ховав, і найстрашніше – не утилізовував. Картина дещо змінилась перед приїздом журналістів. Забійний цех і свинарники зачинені, проте свинячі потрохи не зникли. Із приміщення вони перемістились у причіп під палючим сонцем. Поруч з нами власник поросят і бійні. Запевняє, норми всі дотримані. Рештки – утилізовані. Знахідка в причепі його теж здивувала.
Орендар показує документи – результати перевірки санепідемслужби, угоду на утилізацію, і довідку від ветмедицини – м'ясо хороше. За документами, чоловік утримує 180 голів свиней. В реальності, запевняє, не більше 90. І забиває по дві тушки в місяць. Для потреб місцевої лікарні та тубдиспансеру.
Знає і готовий йти на компроміс, проте є орендодавець. Директор державного підприємства. Одіозний Іван Михайлович настільки переймається проблемами господарства, що у відповідь на запитання журналістів, спочатку кричить, потім хамить, врешті дає волю рукам.
Розділ
Суспільство
Мешканцям с. Цвітоха допекла антисанітарія на бойні
Кровянка з душком. Це не новий рецепт. У селі Цвітоха, що на Славутчині, підприємець не дотримується санітарних норм. Рештки забитих свиней лежать під палючим сонцем по кілька днів. У забійний цех безперешкодно може зайти будь-хто. Разом з фермою у селян з’явились нові сусіди – мухи, хробаки та пацюки.
