За словами посадовиці, загалом громада прийняла понад 15 тисяч українців, які саме у Шепетівці рятувалися від війни та знаходили, хоч і тимчасовий, але дім:
«Дуже важко згадувати перші дні повномасштабної війни, моторошні і жахливі. Це був період, коли щохвилини потрібно було сконцентровуватись і приймати дієві рішення. Ми чітко розуміли, що для когось вони на той момент були життєво необхідними. Але, зважаючи, що повномасштабна війна зачепила усі населені пункти нашої України, напевно, ми усвідомлювали тоді, що не маємо права забувати усіх, хто першим прийшов на допомогу. Наша міська рада не припиняла свою роботу ні на мить. Пригадую, що перший вихідний у роботі видався тільки на сороковий день протистояння ворогові».
Пані Безкоровайна підкреслює, що на самому початку війни, коли страх за майбутнє не полишав, керуючий апарат громади визначив критичні напрямки роботи: прийом та забезпечення ВПО, допомога ЗСУ та забезпечення цивільного захисту населення:
«Потреби військових для нас стали одним із пріоритетних напрямків роботи. Крім того, наші співвітчизники, які прибували до міста, – їх одразу потрібно було забезпечити харчуванням, засобами гігієни, житлом тощо. Люди приїжджали щодня, щогодини, вдень і вночі. Саме тому потрібно було дбати про місця компактного проживання. У випадку Шепетівки це були садочки, визначені заклади загальної середньої освіти, гуртожитки професійного ліцею та медичного коледжу, але цих місць було замало. Тому ми залучили два гуртожитки аграрного коледжу, які не були в користуванні вже протягом 8-10 років. Тож перед нами постало нове завдання – відновлення цих будівель».
Посадовиця розповідає: коли виникла потреба у додаткових приміщеннях і перебудові обраних гуртожитків, які не перебували у комунальній власності, на заклик про допомогу міської влади громада шепетівчан відгукнулась із завзяттям:
«Люди несли радіатори, меблі, постільну білизну. Спрацювали, звичайно, і комунальні служби, які відновили світло, водопостачання й тепло. Наші комунальники робили все можливе, щоб створити комфортні умови для нових мешканців. Варто зазначити, що Шепетівська громада прийняла з 24 лютого на постійне проживання 4 997 осіб. Наразі у Шепетівці мешкає 4 319 внутрішньо переміщених осіб, які знайшли тут прихисток: 1 108 чоловіків, 2 019 жінок. Це жителі східних, південних областей та Київщини: Гостомеля, Бучі, Бородянки. Щодо останніх, коли їхні території звільнило наше військо, люди почали повертатися додому.
Варто зазначити, що небайдужі до чужого горя шепетівчани просто приходили до міської ради і пропонували свою допомогу. І ми постійно були на робочих місцях, чергували, змінювали одне одного. Я чітко пам’ятаю, що протягом 39 днів не мала жодного вихідного дня – бо допомагати потрібно було тут і зараз. Як сьогодні пам’ятаю, до нас приїхала родина з Харкова: чоловік просто з лікарняного ліжка, в чому був, з дружиною та двома батьками в досить поважному віці. Оскільки батьки були не ходячими, то ми одразу їх направили до нашого територіального центру, в якому ними опікуються до сьогодні».
Чиновниця наголошує, що сьогодні в громаді на безкоштовній основі 253 ВПО мешкає у гуртожитках – відновлених громадою та студентських. Завдяки піклуванню благодійних організацій вдалося забезпечити ці помешкання душовими кабінами, дверима, зробити посильні ремонти. Також пані Галина зазначає, що від першого дня прибуття 321 ВПО до Шепетівки до 1 вересня 2022 року люди забезпечувались безкоштовним дворазовим харчуванням – обідом і вечерею. Крім того, про сніданки потурбувалися керівники закладів, в яких мешкали переселенці. Свій вклад у продуктове забезпечення робили і прості люди, які з дому приносили булочки, пиріжки та інші наїдки. Обіди забезпечували на базі місць проживання. До цього процесу згодом долучилися заклади громадського харчування. Годували людей також за рахунок міського бюджету.
Свої поточні потреби та участь у житті громади нові мешканці Шепетівки, за словами пані Галини, вирішують за допомогою Ради ВПО, яка була створена в травні 2023 року:
«Коли ми створювали Раду ВПО у цьому році, до співпраці доєдналась ще одна профільна організація: благодійний фонд «Рокада». Працівники цього фонду професійно допомогли нам в роботі з підопічними. Коли ми затверджували Раду, то звертали увагу, щоб більший відсоток її учасників були ВПО. Ми створили спеціальний телеграм-канал, в якому комунікуємо, де доступні до огляду й ознайомлення потреби, проблеми, відбувається їх обговорення. Направду, не всі 100% проблем і питань вирішуються, але ми намагаємося. Більшість ВПО потребують житла, матеріального забезпечення, що цілком забезпечити наразі неможливо. Проте психологічна підтримка, вирішення гострих проблем – здійснюється. Для взаєморозуміння й обміну ми збираємося щомісяця з Радою ВПО. В межах засідань оговорюємо напрямки роботи, координацію спільних дій, визначення напрямків й груп допомоги».
Про опіку громадою незахищених категорій населення серед ВПО пані Безкоровайна зазначає:
«На сьогодні в міському територіальному центрі мешкає чотири особи, які потребують постійного піклування. Крім того, в громаді наразі проживають 565 пенсіонерів та 175 осіб з інвалідністю з числа ВПО.
Коли до нашого міста прибували перші потяги з Маріуполя, потім з Запоріжжя, ми їх зустрічали з волонтерами, мешканцями нашої громади. Часто так складалось, що одразу з цих вагонів людей доводилось доправляти до лікарень чи спецзакладів.
Я пам’ятаю, що однієї ночі зупинився у Шепетівці потяг з Маріуполя. Ми заготували його пасажирам бутерброди і водичку. Це був потяг з дітьми. Діти опаленого міста з бірками на руках дивились на нас скрізь вікна. Саме через верхні вікна ми обережно передавали їжу і питво, адже через двері тамбуру це було неможливо – потяг був заповнений людьми вщент.
Згадувати про це сьогодні вкрай важко, але це було. І за сприяння в допомозі цим людям треба дякувати нашим шепетівчанам, благодійним фондам, релігійним організаціям, які тоді і сьогодні допомагають дієво. Так, вдень міг прибути потяг, з якого виходило понад півтори сотні дітей, яких вимушені висадити в Шепетівці, тому що потяг, який їх привіз , потрібно було повернути за наступними. А ми тут на місці шукали розміщення, або подальший маршрут для цієї малечі. Тож сьогодні у Шепетівці з 4319 ВПО проживає 1196 дітей, з яких 59 дошкільнят та 176 школярів. Решта діток продовжує своє навчання в онлайн форматі».
Відносно переліку потреб, які наразі мають ВПО, посадовиця каже, що допомога торкається усіх можливих напрямків:
«Релігійні наші громади, благодійні фонди зорганізувались в унікальний проєкт по випіканню хліба, який роздають два рази на тиждень ВПО. Крім того нам допомагаєжж з продуктами харчування та засобами гігієни управління соціального захисту. Ще в громаді працює представництво Товариство Червоного Хреста України. На базі цієї організації підопічні можуть крім продуктів та хімії знайти для себе одяг в «банку одягу». Ще на початку війни ми з волонтерами розділили функціонал установ на окремі напрямки – одяг, продукти, медикаменти тощо – для координації та підтримки людей.
Варто наголосити, що аналогічної допомоги потребує і наше місцеве населення. В основному це люди пенсійного віку, які залишилися сам на сам зі своїми проблемами, з маленькими пенсіями – їм досить непросто. Також підтримки і допомоги потребують місцеві мешканці з інвалідністю – з порушеннями зору, слуху. Велику частку допомоги нам у цьому напрямку надають волонтери Червоного Хреста. Ця продуктивна комунікація допомагає підтримати і наших мешканців».
https://shepetivka.com.ua/statti/suspilstvo/13920-39-dniv-bez-vykhidnykh-ta-15-tysiach-vpo-iak-zustrila-pershi-dni-povnomasshtabnoi-viiny-hromada-shepetivky.html#sigProId11c139d44a
Пані заступниця зазначає, що нові шепетівчани активно беруть участь у розбудові громади. Головними напрямками включення у щодення Шепетівки є робота ВПО у медичних установах, закладах освіти й організація приватного підприємництва:
«Почну з сьогодення. Наш останній захід – відкриття резиденції Святого Миколая. На цю гостину прийшла велика кількість діток саме ВПО, які вже встигли отримати заряд позитиву від прийдешніх свят. Для них у нас постійно організовуються зустрічі та заходи, щоб покращити їхній психоемоційний стан та полегшити спогади про пережите. Ці діти вже наші, вони влились в наше життя, життя міста. І хоча багато з них чекають повернення додому, є й ті, хто говорить про Шепетівку, як про місто, в якому буде жити далі».
Стосовно працездатного населення, то його частка, за статистичними даними, в громаді ВПО складає 60%. Серед успішних кейсів працевлаштування громадян, як профільних спеціалістів, – у лікарню, заклади культури. Також пані Галина зауважує, що внутрішньо переміщені особи беруть активну участь у волонтерських процесах:
«Варто зазначити, що багато ВПО займаються волонтерством, багато хто з них доєднався до громадських організацій, зокрема «Неймовірні люди». Ця організація підтримує і локальну громаду, підтримує фронт та надає допомогу тим українцям, які залишились під опалою ворога.
Зазначу, що у 2023 році працевлаштовано 46 осіб. На перший погляд, це небагато. Але це досить кваліфіковані професії. Так, 11 фахівців влаштувались у місцеву лікарню – це і хірурги, і урологи, і офтальмологи, тобто лікарі вузької спеціалізації. Також є музиканти, інші творчі особистості, які задіяні в мистецьких гуртках, різних приватних підприємствах.
Крім того, є й ті, які у Шепетівці зареєстрували свій бізнес. Ще частина нових працездатних громадян пішла працювати у комунальні установи міста. Решта громади влаштовує свій побут за рахунок дотаційних виплат», – коментує пані заступниця.
На останок Галина Безкоровайна поділилася з нами планами на майбутнє й омріяний час після перемоги України:
«Плани у нашої громади широкомасштабні. Насамперед ми максимально спрямовуємо всі наші зусилля й діяльність на допомогу нашим Збройним силам. Щоб разом здобути перемогу, звільнити рідну землю від ворога. Ще дуже хочеться щоб кожен, хто позбавлений своєї домівки, зміг повернутися додому. А для тих людей, які не матимуть змоги повернутися, зробити наше місто рідним і теплим. З предметного, дуже хочемо влаштувати покращені умови для проживання наших нових мешканців громади – побудувати для них житло. Такі плани у нас сьогодні, адже розуміємо, що розвиток міста залежить від благополуччя його людей!» – підсумувала пані Галина.
Цей матеріал виготовлено для Поділля NEWS
за підтримки ГО “Інститут масової інформації”
в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network”.
