— Чому так довго служу дільничним? — посміхаючись, запитує Михайло. — Бо тут я відчуваю себе потрібним. Коли людина звертається з якоюсь проблемою, а ти їй допомагаєш — отримуєш величезну насолоду. А найкраща винагорода — щирі слова вдячності.
Специфіка роботи дільничного в місті дещо відрізняється від роботи в селі. Тут за площею значно менша територія обслуговування, але велика концентрація населення. Багато підприємств, державних установ.
— Моя територія обслуговування — центр міста. А центр — це обличчя нашої громади. І від того, чи спокійно та безпечно тут, можна говорити і про все місто. Тому до своєї роботи ставлюсь дуже відповідально, — говорить дільничний.
У складі зведеного загону поліцейських Хмельниччини Михайло минулої зими ніс службу на деокупованій Харківщині.
— Довелось чимало спілкуватися з місцевими. Я був шокований, в яких жахливих умовах людям довелось жити під час окупації — без світла, без води, в холоді. І коли повернувся в рідну Шепетівку, захотілось з подвійною силою братися до роботи — щоб шепетівчани жили в спокої та безпеці.
Містяни знають і поважають свого дільничного. Тільки гарні відгуки про його роботу і в керівництва:
— Приємно, що дуже багато людей звертаються до Михайла за допомогою, тому що довіряють йому. Перш за все, як чуйній і порядній людині, — говорить Валерій Чорний, начальник відділу превенції Шепетівського райуправління поліції.
До речі, донька Михайла теж свого часу вирішила стати поліцейською. Дівчина з відзнакою закінчила Юридичний ліцей ім. Я.Кондратьєва, потім Національну академію внутрішніх справ, і зараз працює в поліції київського метрополітену.
Коли дівчина переїздила в Київ, залишила мамі з татом подарунок — лабрадора Беллу. Михайло займається з домашньою улюбленицею, як професійний кінолог. Каже, що це своєрідна терапія, яка допомагає зняти напругу після насичених робочих буднів, та завжди залишатися привітним та відкритим до людей.
Шепетівське районне управління поліції
