Внучка пані Олени з перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну збирала кошти для допомоги нашим воїнам, стоячи на холоді на центральній пішохідній вулиці Нортгемптона і тримаючи в руках свою картину. А її подружка поряд грала на сопілці.
Одного дня до пані Олени, яка стояла обабіч, підійшла Кейт. «У мене син в Україні воює», - промовила і подарувала невеличкі сувеніри. А далі з’ясувалось, що він в Рівному тренує воїнів. Це ж треба так співпасти, адже Олена Пудлик родом з Рівненщини. Відтоді вони стали дружити і займатись однією благородною справою.
️Пані Олена з першим днів війни переправляла в Україну найнеобхідніше, допомагаючи воїнам і внутрішньо переміщеним особам. Активно займалась волонтерство, допомагаючи українським воїнам і Кейт…
Джейкоб Одейт - боєць Інтернаціонального легіону
23-річний Джейкоб Одейт служив у Британській армії, а потім працював з людьми, хворими на аутизм та тими, які мають синдром Дауна. Коли почалася повномасштабна війна в Україні Джейкоб перебував в шеститижневій відпустці. Його рішення залишити роботу і піти на війну добровольцем було безальтернативним.
«Ми бачили біженців з України, хаос на кордонах і 2 мільйони переміщених дітей і мирних жителів… Джейкоб сказав, що він навчений і може бути корисним в Україні», - розповідає Кейт.
️Спочатку він перебував у Рівному. Там, як парамедик, навчав першій домедичній допомозі воїнів ЗСУ, місцевих жителів, у тому числі учнів шкіл. Часто у воїнів, які після навчань відправлялись на передову, було відсутнє необхідне спорядження, тоді Джейкоб купував його за свої кошти.
️Після Рівного - Бахмут, Харків… Нині він боєць Інтернаціонального легіону - кулеметник 93-ої окремої механізованої бригади «Холодний яр»…
Його мама Кейт з далекою туманного Альбіону активно займається волонтерством - постійно допомагає не тільки сину та його побратимам, а й українському воїнству загалом. Щомісяця завдяки цій неймовірній жінці тонни гуманітарного вантажу прямують в Україну на передову та в госпіталі: найрізноманітніше військове спорядження, одяг та взуття, медикаменти та медичне обладнання, спеціальне харчування для важкохворих… Ще для сина та його бойових друзів купила та переправила автомобіль…
️У квітні на декілька днів Джейкоб приїздив додому, до Нортгемптона. У ті ж дні йшли дуже важкі бої на Донеччині - від ворожих куль загинуло багато його побратимів. Після першого ж дзвінка командира, Джейкоб повернувся на фронт.
«Він прийшов до мене в гості. Пригощаючи його українським борщем, просила не їхати на передову, адже можемо більше не побачитись. Ми ж можемо тут робити добру справу», - розповідає п. Олена. «А він показує лист паперу з прізвищами загиблих і каже мені: «Я пообіцяв моїм друзям, що я їх ніколи не підведу, і не покину Україну доти, доки останній російський солдат не вийде з України. Вони загинули і я повинен помститися ворогу».
Гостини у Нетішині
Нині Кейт перебуває в Україні – гостює в Нетішині. Пані Олена зібралась додому і запросила в гості Кейт… Слідом за ними прибули 2 вантажні буси вщент «забиті» гуманітарною допомогою, яку вони зібрали в Англії, США, Канаді і привезли для наших захисників.
Жінкам вдалося заручитися допомогою іноземців-однодумців та налагодили збір грошових коштів і матеріальних цінностей на потреби медичних закладів. Допомога була передана для бойових медиків та лікарень, де проходять лікування наші захисники: Фастів, Одеса, Нікополь, Черкаси, Рівне, Дніпро, Нетішин. Серед іншого: різного роду ортези - ортопедичні бандажі, повітряні ходуни для зламаних та поранених ніг, турнікети, інше спеціальне взуття для реабілітації, великий різновид ліків, медичних препаратів та засобів.
Кейт виконала прохання сина - побувала в Рівному на могилі найкращого друга і бойового побратима Джейкоба - польського доброволеця, бійця Інтернаціонального легіону Кшиштофа Тифеля, який загинув під Бахмутом. Поляк за національністю, але з великим серцем українця, він з іншими іноземцями приїхав навчати наших захисників тактиці ведення бою. Рівне стало для нього рідним містом…
Кейт Одейт дуже подобається Україна, називає її «чарівною країною», подобається наше місто, люди… Від сина та його побратимів-кулеметників з Інтернаціонального легіону вона передала в подарунок Нетішину прапор України.
«Дякую всім нетішинцям, хто допомагав нам перенести численні коробки з доставленою допомогою для військових. Я розповідала Джейкобсу про щирих душею нетішинців. Він передав вам цей прапор в знак подяки», - сказала вона.
Нині подарунок з фронту від Джейкобса переданий директору Нетішинського міського краєзнавчого музею Оксані Кононюк.
Антоніна Радушинська, волонтерський штаб «Птахи перемоги» розповідає:
З Оленою ми познайомилися тоді, як з дівчатами започаткували волонтерський штаб. Вона почала активно підтримувати нас регулярно надсилаючи гроші, навчила мене користуватися PayPal для зручності переказів грошей із-за кордону.Також, Олена багато мені розказувала про Кейт та її сина Джейкоба. Я захоплювалася волонтеркою з Англії та її сином, який захищає нас і навіть не сподівалася з ними познайомитися.
Кейт з Оленою в середині травня приїхали в Україну і з собою привезли багато речей для військових, госпіталей та людей, які постраждали від війни. В перший же вечір ми з Інною прийшли знайомитися з Кейт та Оленою, яку я знала тільки з телефонних дзвінків та переписок. Вона надзвичайна жінка з великим добрим серцем і патріотка. Кейт зачарувала своєю посмішкою та бажанням допомагати українській армії.
А ті гори коробок, які вони привезли, нас просто вразили. Їх потрібно було посортувати і відправити в потрібних напрямках.
Кейт з нами в дворі плела маскувальні сітки і їй сподобався цей процес, вона була рада допомогти. Також ми Кейт познайомили з «Кривинським павучками», вона в захваті від того, як кривинці згуртовані заради Перемоги.
Перебуваючи в Україні, Кейт мала найзаповітнішу мрію – побачити свого Джейкобса. …І вона здійснилася. Разом з волонтером Антоніною Радушинською поїхала потягом до Харкова… 12 годин спілкування з сином додало їй неймовірної сили та енергії.
У перший же вечір знайомства Інна запитала Кейт чи вона поїде до сина. Кейт відповіла, що ні, бо він в Бахмуті. Та і дістатися туди проблемно, а сама вона не поїде, бо Олена не має можливості її супроводжувати.
Після знайомства з «Кривинськими павучками» Кейт була дуже радісна, а радіти була причина: Джейкоба перевели в Харків. І вона сказала, що хотіла б з ним зустрітися. Я недовго думаючи кажу їй: "То в чому проблема, їдемо!" «Як?» - запитує. «Потягом удвох» - відповідаю.
Кейт зраділа ще більше. Замовили квитки і помчали в Харків. Там вже я познайомилася з зовсім молодим, але відважним воїном, іскрами в очах і милою посмішкою та дуже щирим серцем. Він приїхав захищати Україну і ні разу не пошкодував про це, готовий воювати до кінця. Джейкоб каже, що для нього честь служити Україні.
Ще гуляючи по Харківському парку в двох з Кейт, я отримала запит від військового на панаму. Думаю, де в Нетішині я її буду шукати, треба сходити на шопінг у військ торг. Кейт підтримала мою пропозицію і захотіла зробити йому подарунок від себе. Ми до панами йому ще взяли футболку, ремінь та рюкзак. Скинули фото військовому і він був приємно вражений і дуже вдячний. Так Кейт заочно познайомилася з нашим захисником і зробила цінні та корисні подарунки.
Кейт Одейт говорить, що волонтерство не стомлює її, не розчаровує, бо знає, що робить важливу справу, не жаліючи сил. І щоразу з більшим натхненням та стремлінням береться за виконання прохання бійців з передової чи в медиків.
Відділ з організаційних питань НМР
