Шахи під обстрілами
Сім’я Єрьоменків виїхала з Попасної на Луганщині ще у березні 2022-го року. Шепетівку для переїзду обрали навмання. За словами Катерини, з містом визначилися під час подорожі евакуаційним поїздом – приятель сім’ї телефоном розповів про можливість знайти там житло.
“Досі сльози навертаються на очі. Коли ми зупинилися з речами на вокзалі, до нас підійшов незнайомий чоловік. Він зрозумів, звідки ми, і запропонував: “Можна я вас пригощу пиріжками?”. Ми про це постійно згадуємо“, – ділиться Катерина Єрьоменко.
У Попасній Катерина працювала вчителькою фізкультури, захоплювалася туристичними походами. Від початку російсько-української війни жінка була організаторкою й учасницею всеукраїнської військово-патріотичної гри “Джура”. Під час цього змагання юні учасники мають можливість проявити спритність, винахідливість, ерудицію, фізичний гарт та військову вправність.
“Ми завжди були призерами – по області і по Україні. Навіть думки не допускали, що можемо схилятися перед росією“, – зізнається Катерина.
Учасники гри “Джура” з Попасної. Фото надане Катериною Єрьоменко.
Архип же проводив багато часу з дідусем, який і навчив його грати у шахи. У вісім років хлопчик зайнявся грою серйозно й почав відвідувати шаховий гурток у місцевому будинку творчості. Найцікавішим суперником Архип досі вважає свого друга з Попасної.
“Він старший за мене на рік. Виїхав з Попасної і там, де зараз, не займається шахами“, – розповідає Архип.
Після початку повномасштабного російського вторгнення хлопчик знаходив собі суперників навіть в укритті.
Архип грає в укритті. Фото надане Катериною Єрьоменко
Проте коли відбулося пряме влучання в квартиру під житлом Єрьоменків, сім’я вирішила залишити рідне місто. Із собою забрали дідуся з бабусею. А от з речей – майже нічого.
“В Попасній вже нічого не залишилося. Мабуть, 95 відсотків міста зруйновано. До нових умов у Шепетівці пристосуватися було непросто – це такий підвішений стан“, – зізнається Катерина.
Нова місія на новому місці
Зараз родина живе в орендованій оселі. Катерина працює в школі. Архип займається футболом і знову відвідує шаховий гурток. Попри розгубленість, Єрьоменки швидко усвідомили місію на новому місці: збирати кошти для потреб військових за допомогою своїх захоплень – шахів та кулінарії.
А починалося все з благодійного ярмарку, влаштованого за ініціативи переселенців Музеєм пропаганди (так від 2020 року називається музей радянського письменника, автора “Як гартувалася сталь” Миколи Островського). Катерина продавала власноруч спечені смаколики, Архип пропонував зіграти за донат на армію.
За словами директорки закладу Наталії Никонової, місцеві жителі спочатку не зрозуміли такий вид волонтерства. Проте дуже швидко Архип зі своїми шахами став у місті досить відомим.
Архип з військовими в середмісті Шепетівки. Фото надане Катериною Єрьоменко
“Для Шепетівки такий вид волонтерства дивина. Люди спочатку з цікавістю дивилися, але сторонилися. А коли один за одним почали підходити, Архип піднісся духом. Він тоді заробив чимало грошей і захотів волонтерити так далі“, – розповідає Наталія Никонова.
Відтоді Архип почав проводити партії біля музею, а з настанням холодів – у продуктовій крамниці в середмісті Шепетівки. Поруч його мати продає випічку та інші смаколики. Деякі люди турнір не починають, а просто дають кошти – тепер про хлопця в Шепетівці знають, а тому довіряють. Проте найбільша насолода для юного шахіста – заробити кошти саме грою.
“Найскладніше, сидіти, чекати і коли ніхто не грає. Купують кекси, але в шахи не змагаються. А я дуже люблю перемагати“, – ділиться Архип.
Золота шпилька та наліпка від австралійців
Хлопець із задоволенням перелічує історії, які трапилися з ним під час волонтерства. Наприклад, одного разу до нього підійшли військові з Австралії та подарували наліпки на одяг з прапором своєї країни. Найбільше ж Архипа здивував чоловік, який за гру дав йому фрагмент шпильки.
“Я повірив, що то коштовна річ. Ми з мамою пішли в ломбард, і нам дали за неї 348 гривень. А потім жінка звідти, коли побачила мою радість, додала ще 50. Ця прикраса була золотою“, – згадує хлопчик.
За словами його матері, бували випадки, коли грою й продажем смаколиків родина збирала за один раз по декілька тисяч гривень. Всі кошти сім’я передає шепетівським волонтерам, які потім про їх витрачання звітують на фейсбуці.
Назбирали на тепловізор
Щоб допомагати ще більше, Катерина стала вишивати картини – цьому мистецтву вона навчилася самостійно.
Одна з робіт Катерини
Директорка Музею пропаганди Наталія Никонова називає родину Єрьоменків дуже скромною – від запропонованої допомоги переселенці відмовляються.
“Ми навіть пропонували допомогти їм з борошном для випічки. Але Катерина відмовилася. Коли я давала Архипу смаколики, його мама сказала: якщо я даруватиму далі, то сім’я даруватиме мені у відповідь“, – згадує Наталія Никонова.
Єдиний дарунок, який прийняли переселенці – нова шахівниця з фігурами. Її Архипу за завзятість передала одна з працівниць Музею пропаганди, Лілія Лінник. До того хлопчик грав позиченими шахами. Згодом інший шепетівець презентував Архипу дошку й фігури більшого розміру.
Нещодавно Єрьоменки назбирали і передали волонтерам близько 40 тисяч гривень для придбання дуже потрібно тепловізора на передовій.
“Цей тепловізор для 88-го батальйону територіальної оборони. Передали хлопцям все, що зібрали. Це на Бахмутський напрямок. Хлопцям потрібно абсолютно все. Це один із найскладніших напрямків, а бригада стримує натиск – вони на першій лінії“, – каже Катерина Єрьоменко.
Волонтерка Юлія Канзеба, з якою співпрацює родина Єрьоменків, відзначає – військові дуже цінують таких юних волонтерів, як Архип.
“Захисники з повагою ставляться до Архипа, його наполегливості, терпінню, розумовим здібностям і навичкам, які він використовує для допомоги армії. Такі маленькі, але сильні духом патріоти – це наше майбутнє. А військові якраз таки і воюють за це майбутнє“, – відзначає Юлія.
Зіграти з Архипом у шахи та допомогти армії можна у вівторок, четвер та суботу у шепетівському магазині “Щедрослав” за адресою: вулиця Героїв Небесної Сотні, 48А.
