Для того, щоб поживні речовини могли бути використані, вони повинні спочатку перетворитися в прості сполуки, які організм зможе увібрати і використати в своїх цілях. Перетворення складних поживних речовин до більш простих здійснюється за допомогою травних соків, щоутворюються спочатку в роті, а потім у шлунку і в тонкому кишечнику. Дія жовчі печінки, а також травних соків підшлункової залози розщеплює білки на амінокислоти, а жири й складні цукри - на прості вуглеводні сполуки. Після всмоктування ці речовини потрапляють з потоком крові в печінку та інші органи, де використовуються для оновлення власних білків організму, створення нових, і утворення енергії та тепла.
Глюкоза є найважливішим вуглеводом в нашому тілі так як переважно в неї перетворюються, в кінцевому підсумку, всі інші види цукрів після всмоктування їх у шлунково-кишковий тракт. Глюкоза є головним джерелом енергії для клітин всього організму, але перш за все для м'язових і нервових клітин. Для того, щоб глюкоза могла потрапити всередину клітини, потрібен гормон підшлункової залози інсулін, який впливає на певні ділянки клітинної стінки так звані інсулінорецептори, завдяки чому глюкоза може засвоюватися тканинами організму. Схематично весь цей складний процес можна представити у вигляді взаємодії «ключа» (інсуліну) і «замка» (інсулінорецептора): «ключ» (інсулін) відкриває «замок» (інсулінорецептор) і пропускає глюкозу всередину клітини.
У людей, що страждають цукровим діабетом, або відсутній «ключ» (повна відсутність інсуліну для діабету 1 типу), або зламаний «замок» (у більшості хворих діабетом 2 типу інсуліну достатньо, але не достатньо інсулінорецепторів на поверхні клітин). Оскільки всередину клітин глюкоза потрапити не може, вона накопичується в крові, а пізніше (при збільшенні концентрації) проникає в сечу, при цьому виникає порушення обміну білків і жирів. Клітини, не одержуючи глюкозу, починають голодувати, що призводить до розвитку дистрофії.
Інсулін - це головний гормон, що регулює в організмі вуглеводний обмін. Він відноситься до білкових гормонів негайної дії - це означає, що в бета-клітинах здорової людини завжди є певний запас інсуліну, який при потребі за лічені хвилини надходить у кров і знижує рівень цукру. Після цього бета-клітини починають синтез інсуліну в залежності від концентрації цукру в крові в необхідній кількості. Повна відсутність інсуліну (1 тип діабету) або нестача інсулінорецепторов (2 тип діабету) призводять до цілого ланцюга взаємопов'язаних порушень діяльності організму. Зокрема, виникають важкі ураження судин і нервової системи, погіршується зір, страждають нирки і судини кінцівок, що призводить до їх ампутації.
Цукровий діабет виникає з дуже багатьох причин. Найперше, звичайно, це спадкова схильність. І її необхідно враховувати при вступі до шлюбу та плануванні сім’ї, а також інформувати дітей про це. Друга за значимістю причина діабету – ожиріння, із-за якого інсулін не в змозі «добратись» до «замка» клітини, внаслідок чого енергія вуглеводних перетворюється на жири і відкладається про запас, підсилюючи вже існуюче ожиріння. Важливим чинником у появі діабету є також вік. Чим людина старша, тим більше у неї підстав побоюватися цього захворювання.
Як же вберегти себе від цього грізного захворювання?
Принаймні, частіше здавати аналіз крові на цукор, та пити відвари гіркотних трав.
