Література завжди була обличчям України. Візьміть гаманець, гляньте на будь-яку купюру. Побачите або великого князя, або великого гетьмана, або великого поета. І це правильно, так і повинно бути. І так буде завжди. Саме поети формуватимуть обличчя нашої країни і будуть її гордістю.
Нас протягом 200 років мало не змушували милуватися українськими мальовничими хатками і вважати себе лише хліборобами. Але українці – нація лицарів і воїнів. Була небезпека, що ця лицарська порода врешті зникне. Про те, що українці змогли дати відсіч ворогові, фактично не маючи армії, тільки завдяки добровольчим батальонам і патріотам, які віддали життя за те, щоб ми з вами мирно жили, ще писатимуть і писатимуть. Наші студійці перші відгукнулися на події Майдану, згодом - війни на Сході країни.
Ми думали, що наше покоління уникнуло війни. Але сталося страшне – ласий до чужого сусід таки прийшов на нашу землю. Чоловіки шепетівщини першими стали у ряди захисників України. Деякі уже ніколи не повернуться додому, є такі, що пропали безвісти або досі у полоні. Часто батьки йдуть воювати, щоб сини залишилися живими. Мотивація у них така: «Війна, а раз війна – хтось має загинути. Краще загинемо ми, 50-річні, ніж пацани у 25 років». Ранше так і було – поки хлопець не одружився, поки не народився син, його не брали до війська. Бо, якщо він гинув, його рід переривався, а цього не можна було допустити. На превеликий жаль, у нас загинули саме молоді 20 літні патріоти, які не встигли одружитися.
Студійці докладають чималих зусиль для патріотичного виховання молоді. Вони беруть участь у різноманітних заходах патріотичного спрямування, які проходять у місті. Тісно співпрацюють з Спілкою афганців, спілкою учасників бойових дій у зоні АТО. Наші студійці пишуть багато віршів про війну і черпають їх з тих історій, які бачили і пережили наші воїни. Ми проводимо засідання студії, презентації збірників, благодійні концерти на які запрошуємо учасників бойових дій – воїнів-інтернаціоналістів та учасників війни на Сході. Не забуваємо ветеранів Великої вітчизняної. Видаємо збірники віршів про героїв Майдану, другої світової та сьогоднішню вітчизняну війну. Протягом 4-х років поспіль видаємо збірники до Дня виведення військ з республіки Афганістан. Голова Спілки воїнів-інтернаціоналістів Валерій Миколайович Окорський подякував студійцям за співпрацю.
Література бачить людину зсередини, в її тривогах і болях.Тому сьогодні ми почуємо справжнє поетичне слово, бо люди, які пропустили через серце Майдані і події в АТО, які бачили війну в уяві, так як на власні очі, уже не будуть фальшивити – ні в творчості, ні в житті.
Поети, які сьогодні об’єднує студія «Доля», – це люди, чия творчість не загубиться в минулому. Я більш ніж упевнена, що їхні твори будуть читати багато поколінь шепетівчан після нас.
Саме літературно-мистецька студія "Доля" протягом останніх 16-ти років гуртує навкого себе людей, небайдужих до художнього слова. Основною її метою є підтримка і розвиток творчих та інтелектуальних здібностей поетів і молодих літераторів, які поповнюють наші ряди.
Теми написання віршів різноманітні: вірші про кохання, історичні та патріотичні теми, вірші, присвячені природі, людським взаємовідносинам - між дитиною та мамою, чоловіком – жінкою, а також прозові твори – оповідання, ессе та навіть спроби написання романів.
Що ж спонукає людину писати вірші? Вчені прийшли до таких ґрунтованих поглядів. У людській свідомості існує нижня межа і верхня межа відповідно песимізму, відчаю з одного боку та оптимістичного підйому. Коли людина переживає ці відчуття у собі, у неї народжуються вірші.
Отже, написання віршів – це особливий стан душі, коли хочеться свої позитивні чи негативні емоції виразити на папері. Частина людей ділиться своїми творіннями з іншими, а скільки таких невідомих поетів, про яких ми навіть не знаємо.
Незалежно від того, з яким рівнем підготовки приходить людина на студію, у досить короткий термін вона може виробити естетичний смак, а також значно вирости інтелектуально.
Для читача немає значення яку книгу презентує поет – видану типографським способом чи саморобну – головне, що в ній. На сьогодні студійцями видано 60 збірників, з них 10 – загальних, 11 – дитячих, 29 – індивідуальних. Це не рахуючи тих, що видані типографським способом.
Поет кидає виклик Творцю, вважаючи, що світ недосконалий, і бажаючи його покращити. Він шукає відповіді на найголовніші життєві питання. Так, поет – не Бог, відповіді знайти не може. Але оцей шлях, що проходить митець у пошуках відповідей, це і є мистецтво. Коли ви читаєте текст, дивитесь фільм чи споглядаєте картину і бачите, що автор шукає відповіді на питання – значить, він митець.
Привітати студійців прийшли: фольклорний ансамбль «Джерельце» (керівник Анатолій Огарєв) та вокальна група «Шепетівські козаки» (керівник Валентина Шевчук).
Ірина Павлівна Топчій, представник народного депутата, завітала на свято з нагоди вручення переможцям конкурсу індивідуальних грантів «Стипендія від Мацоли» - гітари для учня Судилківської ЗОШ Валерія Пострибайла та акордеоніти для учня Травлинської ЗОШ Валентина Ковальчука.
У концерті взяли участь талановиті студійці: Сергій Харчук – бард, Ольга Лукащук, композитор, виконавець власних пісень, Олександр Костюк – поет і соліст аматорського колективу, поети Леонід Жмурко, Галина Олійник, Сергій Доскач, Надія Семенюк, Микола Сас, Тетяна Кушнірук, Зінаїда Русняк, Ольга Личик. Олександра Лукащук – учениця 7 класу школи-гімназії дотепно розповідала гуморески.
На свято завітали любителі поетичного слова - давні друзі і постійні учасники засідання студії «Доля». Сподіваємося, що ця зустріч творчих особистостей не залишила байдужими нікого.
Ми вдячні всім гостям за активну участь у нашому поетичному заході.
Нам приємно, що бібліотека ім.М.Коцюбинського завжди готова відчинити двері усім – і гарним поетам, і вдячним читачам. Щиро вдячні директору Централізованої бібліотечної системи Людмилі Іванівні Везюк і нашим любим бібліотекарям за бажання завжди зробити нам приємне.
Фотозвіт із заходу 
