Отже, чого не знає або ж не хоче знати Шепетівська міська рада і міжрайонна прокуратура:
Рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року № 4-рп/2004, Справа № 1-2/2004:
«Конституційний Суд ... вирішив:
1. …положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (2482-12) треба розуміти так:
1.1. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього». Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир».
З цього Рішення беззаперечно витікає, що саме мешканці багатоквартирного будинку, а не ЖЕК, або будь-хто інший, з моменту приватизації без будь-яких додаткових дій стають власниками будинку як цілісного майнового комплексу, з усіма допоміжними приміщеннями. Звідси витікає, що терміни – «балансоутримання», «на балансі», на який посилаються ЖЕКи, обґрунтовуючи свої зазіхання на допоміжні приміщення, позбавлені будь-якого економічного чи юридичного змісту. Тому що співвласником багатоквартирного будинку є його мешканці, і цей будинок не може бути «на балансі», тобто вважатись власністю, сторонньої організації.
Згідно із статтею 120 Земельного кодексу:
«При переході права власності на будівлю або споруду до громадян …до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда».
Отже, якщо, згідно з роз’ясненням Конституційного Суду, власниками багатоповерхового будинку є власники приватизованих квартир, то тільки до них, згідно із статтею 120 Земельного кодексу, переходить право користування земельною ділянкою. І будь-які спроби здати в оренду, або продати земельну ділянку на прибудинковій території, навіть якщо є якісь дозволи на це від місцевої влади, є зазіханням на чужу власність.
А місцева влада, порушуючи священне право власності, наділяє забудовників чужою землею. Такі оборудки всюди називаються крадіжкою, бо згідно зі статтею 41 Конституції: «Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним».
Згідно із ст. 42 Земельного кодексу: «Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками».
Згідно із ст. 10 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду» №2482-XII від 19.06.92 р.: «Користування закріпленою за приватизованим будинком прибудинковою територією здійснюється в порядку i на умовах, передбачених Земельним кодексом України».
А Земельний кодекс у ст. 89 передбачає: «У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників жилого будинку».
А ст. 155 Земельного кодексу визначає: «У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Збитки, завдані власникам земельних ділянок внаслідок видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав акт».
Згідно із статтею 42 Земельного кодексу: «Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації».
А Законом «Про планування та забудову територій» № 1699 визначено:
«Проект розподілу території - це містобудівна документація, яка розробляється для мікрорайону (кварталу) чи його частини з метою розмежування земельних ділянок. Проектом розподілу території визначаються площі та межі прибудинкових територій існуючих і запроектованих жилих будинків.
Проект розподілу території є основою для визначення меж земельних ділянок на територіях існуючої забудови… Рішення про розроблення та затвердження проектів розподілу території приймаються відповідними радами».
В Україні також діють інші закони, які захищають права користувачів (власників) прибудинкових територій:
Закон України «Про планування і забудову територій» № 1699-III від 20.04.2000 р.:
«Ст. 23. Планування окремої земельної ділянки, будівництво на ній будинків і споруд власниками або користувачами здійснюється з урахуванням інтересів інших власників або користувачів земельних ділянок, будинків і споруд».
А Законом №509-VI від 16.09.2008 р. до цього закону внесений цілий розділ, який має назву: «Порядок врахування громадських і приватних інтересів при плануванні і забудові територій».
Закон України «Про основи містобудування» №2780-XII від 16.11.1992 р.:
«Ст. 5. При здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: …урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва, …участь громадян, об’єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об’єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування».
Отже, без згоди мешканців будинку протизаконно продавати, надавати в оренду, або у користування будь-які частини прибудинкових територій. Навіть тоді, коли комусь дуже хочеться обгризти ці території до кісток.
Зараз не існує документу, який би підтверджував право власності ЖЕКу на прибудинкові території, а, якби й був, то він протизаконний.
