У ніч на 1 січня підходи до японських храмів «блокують» натовпи людей

Період новорічно-різдвяних свят в Японії починається зі «святкування» Різдва 25 грудня. Супермаркети та універмаги готуються до цієї події з початку листопада. Вони змінюють свої декорації з помаранчево-чорних на червоно-білі. Виставляють у вітрини іграшки та прикраси. Домінує зображення Санта Клауса та ялинок.

Цікаво, що японці «познайомилися» з Різдвом Христовим порівняно нещодавно, в 1960-х роках. Його було «імпортовано» зі США. Оскільки християнство не є традиційною релігією для Японії (нині там менше 1% населення сповідує цю релігію, більшість – синтоїсти та буддисти), то першопричини святкування народження Христа для багатьох є невідомими. Отож, дорослі японці 25 грудня просто гуляють із друзями, куштують полуничні торти, а своїм дітям вручають подарунки від Санта Клауса.

Все змінюється ближче до закінчення року. Швидкості зміни декорацій та асортименту в магазинах з різдвяних прикрас та товарів на новорічні можна позаздрити. Японці ретельно прибирають свої житла. Перед будинками розвішують новорічні прикраси з сосни, бамбуку та сливок. Далі – куховарять. Готують стільки, щоб вистачило до 1–3 січня. Новорічне меню називається «осечі рьорі». Кожна зі страв має певне призначення – на сприятливий новий рік, щастя, дітей у домі, гарний урожай, довге життя, на золото, гроші. Приміром, солодкий омлет із рибою чи креветками символізує очікування на прихід сприятливих днів. Ікра оселедця означає, що господиня хоче мати багато дітей. Водорослі символізують щастя, чорні боби – здоров’я, сардини в соєвому соусі – гарний урожай, креветки – довге життя, яєчний рулет – золото, гроші. Втім, останніми роками все частіше ці наїдки господині купують в крамницях.

Ввечері 31 грудня кожна японська сім’я вечеряє гречаною локшиною. Ця страва символізує довголіття. Ближче до опівночі люди масово вирушають у синтоїстські чи буддійські церкви. Навіщо? А щоб помолитися, попросити вищі сили про здоров’я та щастя сім’ї.

Кілька років тому в такий день я особисто побував у синтоїстському храмі Мейджі Джінґу. Його спорудили в Токіо на честь імператора Мейджі, котрий правив Японією наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. За годину до опівночі прохід до храму (його протяжність – 200-300 м) заполонили люди. Постоявши в натовпі кілька годин, ми з друзями зрозуміли: зайти до храму не вдасться. Ми пішли додому, але більшість інших прихожан залишилися очікувати своєї черги. Таке робиться скрізь – як у містах, так і по селах. Для порівняння, в буддистських храмах незадовго до новоріччя починають гатити в гонги. 108 ударів символізують ті бажання людини, які їй необхідно побороти, щоб сягнути просвітлення.

1–3 січня японські жінки відпочивають, тому в сім’ях споживають страви, які наготували заздалегідь. Мені також доводилося куштувати ці новорічні страви. Страви смачні та, як завжди, по-своєму особливі. «Осечі», наприклад, споживають особливими новорічними паличками, які не використовуються в інші дні року. До речі, якщо захочете побачити, чим живуть японські села на початку нового року, вам це, швидше за все, не вдасться. Справа в тому, що з кінця грудня і десь до 5 січня японці відвідують своїх батьків і родичів, які живуть у різних куточках країни.

Японські новорічні канікули тривають із 28 грудня до 3–5 січня. В ці дні на вулицях столиці Токіо меншає людей. Більшість магазинів також зачинені.

Після новорічних свят в багатьох магазинах тривають розпродажі. Чимало жителів Країни Сонця, що сходять, спеціально чекають цього часу, щоб оновити свій гардероб, купити якийсь ґаджет абощо. Торгівці продають свої товари дешевше ще й тому, що не за горами кінець фінансового року. Він у Японії завершується в березні.