Рішення про поступову відмову від аналогового телебачення та перехід на цифрове прийняте ще в 2006 році в Женеві, а не "здесь и сейчас". «Регіональну угоду, яка стосується планування цифрової наземної радіомовної служби…» підписали десь сотня країн, починаючи (якщо йти за переліком, вказаним у документі) з Республіки Албанії, закінчуючи Республікою Зімбабве. У тому ж році на «цифру» перейшли Люксембург і Нідерланди. Для них все просто: Люксембургу, мабуть вистачило поставити один передавач — вся держава покрита сигналом. Та й Голландії не так складно: території становить лише дві Хмельниччини, причому одна п’ята — це вода. Десяток-другий станції — «цифра» є в кожному домі. Більшим країнам — це більш клопітне завдання. Але за десять років всі держави на захід від України відмовилися від аналогового телебачення. А ще, до прикладу, США — 2009 рік, Австралія та Японія — 2011, Китай — 2016-й. Навіть Білорусь вже три роки живе в сучасному телесвіті. Україна, як то часто буває, десь заблукала на периферії процесу.
Добігає кінця реконструкція парної колії головного ходу між станціями Судилків та Хролин, яку проводили робітники колійно-машинних станцій із Жмеринки та Козятина від середини липня. Фахівці цих відокремлених підрозділів Південно-Західної залізниці укладають рейково-шпальну «решітку», замінюють рейки на довгомірні «пліті», оновлюють щебеневий баласт.
Вже п'ять років поспіль нова влада "реформує" країну. За цей час рівень життя українців знизився в декілька разів, ціни на продукти та житлово-комунальні послуги зросли три-чотири, а іноді й в десять разів. Девальвація знецінила заощадження. Великі, середні та малі міста залишились без гарячого водопостачання і, незабаром, така ж доля очікує й столицю - Київ. Звичайні дощі вже стають загрозою приватним будинкам та багатоповерхівкам в обласних центрах. І все це є наслідком того, що проголосивши курс на побудову "нової європейської країни" можновладці продовжили старі ганебні традиції ігнорування волі народу. І зміна цих традицій має початися із зміни Основного Закону країни - Конституції.
Наприкінці минулого навчального року (21 травня ц.р.) науково-методична комісія з позашкільної освіти Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України схвалила для використання Програму гуртка «Юні лісівники», розроблену досвідченим керівником зразкового учнівського лісництва «Пліщинське», вчителем хімії Пліщинської ЗОШ І-ІІІ ступенів Шепетівського району Миколою Андрійовичем Зведенюком, наукову змістовність якої та відповідність сучасним вимогам позашкільної еколого-натуралістичної роботи з учнівською молоддю закладів освіти високо оцінили її рецензенти, фахівці – педагоги-натуралісти Національного і обласних ЕНЦУМ та СЮН, керівники шкільних учнівських лісництв і гуртків юних лісівників та наукові експерти Комісії, яка її схвалювала й рекомендувала для використання в позашкіллі.
Округ №190 в теперішніх його межах включає три промислові райони Хмельниччини, райцентр Полонне і два міста обласного значення - Славуту та Шепетівку. Це північні території області, де працює чимало підприємств видобувної, лісогосподарської промисловості та відповідної переробки. Виборці тут відносно передбачувані та стабільні у своїх вподобаннях.
Безтурботність притаманна сучасним людям. Особливо це стосується здоров’я. Жоден з нас не може уявити як це - бути хворим невиліковною хворобою. ВІЛ, СНІД здаються такими нереальними, тим, що ніколи не увійде в наше життя.
Але вони вже увійшли. З 1987 року ВІЛ-інфікування вразило понад 320 тисяч українців. Триста двадцяти! Серед них є маленькі діти, підлітки та дорослі різного соціального рівня. Реальність жорстока: подібна хвороба може увійти до життя кожного з нас. Тому треба бути завжди готовим до боротьби задля нашого ж майбутнього.
Сайт міста Шепетівка ©2005-2026
Передрук матеріалів тільки за наявності гіперпосилання на shepetivka.com.ua