Будучи військовозобов`язаним, придатним за станом здоров`я для проходження військової служби та не маючи правових підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, чоловік 3 липня 2023 року власноручно засвідчив своїм підписом про отримання повістки про його виклик на 9 липня 2023 року для проведення призову за мобілізацією та відправлення у військову частину для проходження військової служби.
Проте без поважних причин, умисно не з`явився за викликом та про причину неявки до не повідомив, ухилившись таким чином від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Обвинувачений свою винуватість у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення визнав частково. Суду пояснив, що не з`явився, оскільки вважав, що до 27 років його мобілізувати не можуть. Інших причин неявки у нього не було. Також обвинувачений вказав, що на даний час він служити не бажає, оскільки побоюється за своє життя.
Не зважаючи на часткове визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, його вина у скоєному підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні доказами:
- Показаннями свідка, працюючого на посаді старшого офіцера відділення рекрутингу та комплектування, який прямо вказав на обвинуваченого, як на особу, якій було вручено повістку на 9 липня 2023 року для проходження військової служби. Ствердив, що обвинувачений після проходження у встановленому порядку медичної комісії ВЛКК був визнаний придатним до військової служби. Однак не прибув для відправки до військової частини. Пояснив, що неодноразово спілкувався із обвинуваченим, який вважав, що до 27 років його не можуть мобілізувати, роз`яснював йому положення чинного законодавства, однак вказав, що військову службу проходити не бажає.
- Свідок, який працює на посаді офіцера відділення управління, надаючи показання, підтвердив суду, що після проходження медичної комісії ВЛКК обвинувачений був визнаний придатним до військової служби, тому йому була вручена бойова повістка, однак за викликом не прибув.
- Допитаний у судовому засіданні в якості свідка начальник відділення обліку мобілізаційної роботи суду показав, що обвинувачений має статус військовозобов`язаного, а тому підлягає мобілізації. 3 липня 2023 року після проходження медичної комісії ВЛКК обвинувачений був визнаний придатним до військової служби. У той же день йому було вручено повістку для відправки в навчальний центр м. Житомир на 16 год. 00 хв. 09 липня 2023 року.
Обставини вчинення кримінального правопорушення об`єктивно стверджується даними військового квитка та облікової картки до нього, відповідно до яких обвинувачений призовною комісією Ізяславського району Хмельницької області зарахований у запас 12 лютого 2016 року згідно з абз. 5 ч. 10 ст. 14 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Наведені докази та їх оцінка на предмет належності та допустимості переконують суд, що дії обвинуваченого необхідно кваліфікувати за ст. 336 КК України як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Щодо доводів обвинуваченого з приводу можливості його мобілізації тільки після 27 років, суд зазначив наступне:
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.
Згідно з положеннями ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Таким чином, військовозобов`язані підлягають призову під час мобілізації до досягнення ними 27-річного віку.
Підходячи до обрання міри покарання суд враховував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до нетяжких злочинів, особу винного, зокрема, його характеристику, фактичні обставини справи.
Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому, є активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.
Згідно зі ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Суд зазначив, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України захист незалежності та територіальної цілісності держави набув особливого значення для кожного громадянина та має забезпечуватися всіма можливими засобами. Наслідки ухилення осіб від військової служби в цих умовах через призначене їм покарання мають досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. В інакшому ж випадку звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання із випробуванням сформує негативну думку інших військовослужбовців щодо своєї діяльності, матиме вплив на їх бойовий дух та мотивацію, а також жодним чином не сприятиме дотриманню мети та принципів призначення покарання.
Тому суд не знаходить підстав для застосування щодо обвинуваченого положень ст.ст. 69 та 75 КК України і вважає, що виправлення обвинуваченого можливе лише шляхом призначення покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 336 КК України.
Визначена форма відбування покарання в умовах ізоляції від суспільства є співмірною із вчиненим ним злочинним діянням, а також є справедливим і виваженим заходом примусу, що забезпечить виправлення обвинуваченого та буде ефективним в аспекті превенції вчинення ним чи іншими особами аналогічних злочинів, тоді як звільнення від відбування покарання з випробуванням не сприятиме виправленню обвинуваченого, а також призведе до збільшення свідомого та відвертого ігнорування особами, які підлягають мобілізації, отриманого письмового повідомлення про необхідність несення військової служби, що може стати наслідком неможливості боротьби з подальшим вчиненням таких кримінальних правопорушень.
Тенденція звільнення осіб, які обвинувачуються у скоєнні кримінального правопорушення за ст. 336 КК України, від покарання з випробуванням, на думку суду, не відповідає принципам та меті призначення покарання, а також суспільній необхідності на сьогоднішній день. Активні бойові дії на території України продовжуються, ворог не відступає та, навпаки, акумулює свої сили, воєнний стан, введений Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у країні триває, а наші мобілізаційні ресурси потребують постійного оновлення. Зазначене у своїй сукупності свідчить про суттєво підвищений ступінь суспільної небезпечності як вчиненого діяння, так і самого винуватого. Тож судова практика має сформуватися таким чином, аби показати невідворотність покарання для осіб, які ухиляються від призову на військову службу у такий трагічний для України період.
У підсумку суд визнав чоловіка винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
