Жінка (відповідачка за позовом) подала апеляційну скаргу й просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Запевнила, що місцевий суд неправильно встановив обставини справи, бо вона не тільки не укладала шлюб із позивачем, громадянином Республіки Нігерія, а навіть ніколи його не бачила.
На спростування заявлених подружніх стосунків зазначила, що з 2010 року перебувала у фактичному шлюбі з іншим чоловіком. І саме з ним офіційно одружилася у 2022 році та має спільних дітей.
Також вказала, що подала до суду позов про визнання шлюбу між нею та нігерійцем фіктивним.
Проте Хмельницький апеляційний суд відхилив її доводи. Колегія суддів звернула увагу, що факт реєстрації шлюбу між апелянткою та громадянином Республіки Нігерія підтверджується Свідоцтвом про шлюб від 29 вересня 2020 року, який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану м. Харкова. І ні цей документ, ні шлюб, про який у ньому йдеться, не визнавалися недійсними відповідно до норм статей 38-41 Сімейного кодексу України.
ХАС зауважив: подання позову до суду про визнання шлюбу фіктивним не свідчить про недійсність цього шлюбу, оскільки рішення за цим позовом не ухвалено. Ба більше, апелянтка не надала суду жодних доказів подання такого позову та прийняття судом до провадження цивільної справи за ним.
Водночас колегія суддів апеляційного суду зазначила, що у разі визнання цього шлюбу недійсним через його фіктивність, жінка не позбавлена можливості подати до суду заяву про перегляд рішення про розірвання шлюбу за нововиявленими обставинами.
Констатувавши, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, ХАС залишив його без змін. Апеляційну скаргу – без задоволення.
ХАС
