Цього року йому мало б виповнитись 53. Його кучеряве волосся вже помережила б сивина. Він, єдиний син, провідував би батьків на цвинтарі, несучи їм незгасну любов свого серця. Виглядав би онуків біля рідної хати в Сохужинцях, які ніколи не думав покидати.
Так було б, якби не…
Сергій Васильович Фурман народився 10 серпня 1965 року в с.Сохуженці Ізяславського району на Хмельниччині в селянській родині. Був пізнім, єдиним і дуже бажаним сином. Батько душі не чув у допитливому та слухняному хлопчикові, а тому,здавалось, жодного кроку не робив без сина: водив його з собою на колгоспний тік, навчав бачити красу безмежного поля, садовив на трактор і вмивав холодною джерельною водою із рідної землі.
Коли хлопчик мочив босі ноги ранішньою росою, батько, щиро всміхаючись сонцю, піднімав руки сина догори: зростай, мовляв, дужим- батькам на радість.
Воно так і було:успішно закінчив школу, і вирішив здобути робітничу спеціальність - 1 вересня 1982 року став навчатись фрезерувальній справі в нашому навчальному закладі (тоді - ТУ-10), який закінчив 18 червня 1983 року, отримавши бажану спеціальність.
Працював у Шепетівці на заводі «Комуніст», а згодом повертається в рідне село і працює в колгоспі.
До лав Збройних Сил призваний 29 жовтня 1983 року, а вже в травні 1984 року відправлений молодшим сержантом в Афганістан. Брав участь в бойових операціях, проявляючи при цьому мужність, героїзм та військову майстерність. Майже рік Сергій віддав Афганістану, та 10 квітня 1985 року в одному із найважчих боїв юнак отримав поранення, несумісне з життям. У цей же день хлопця не стало. Йому було і залишилось двадцять!
Минув час. Нова війна принесла до нашого ліцею сумні звістки: в АТО загинув 20-річний Ярослав Давидов та 30-річний Валерій Числюк, проте ім’я Сергія Фурмана ніколи не забувалось.
У мітингу з нагоди відкриття пам’ятної дошки Сергію Фурману взяли участь члени Спілки воїнів-афганців Ізяславщини на чолі з Василем Івановичем Тележинським, сестри Сергія- Тетяна, Галина,Валентина та Юлія.
Вони у розповіді згадали невідомі присутнім сторінки із життя хлопця, передали фотокартки із його дитинства.
Представництво Шепетівської Спілки воїнів Афганістану налічувало більше 10 чоловік, слово від імені присутніх тримали Ігор Ростиславович Корчевський та настоятель храму Віри, Надіі і Любові, учасник афганських подій, Отець Анатолій.
Члени Шепетівської Спілки воїнів Афганістану вручили нагороди переможцям конкурсу творчих робіт «Про що плачуть ветерани» Олександрі Меленчук, Валентині Бойко (гр. №203) та Вадиму Болюху (гр.№304). Дівчата ще й отримали солодкий подарунок-торт, котрий вручив їм О.В.Гурінович.
А мама нашого випускника Ярослава Давидова, який загинув на Сході, Світлана Романівна перехідний кубок імені свого сина Ярослава вручила переможцям змагань із стрільби- учням групи №103 Літнаровичу Івану та Бабичеву Михайлу, серед кращих стрільців був і учень групи №204 Костюк Ілля.
Слід відзначити, що пошукову роботу, пов’язану з Сергієм Фурманом, підготовку і проведення мітингу здійснювали члени гуртка «Історичне краєзнавство» Андрій Кірик та Андрій Марушкевич.
