Життєвий шлях, родина та праця
Василь Гурський народився 17 жовтня 1970 року в селі Нараївка. Зростав разом із сестрою Галиною та братом Володимиром. Навчався у школі рідного села, а після її закінчення здобув фах водія у Гамарні (нині частина міста Полонне). Упродовж двох років проходив строкову службу в армії.
Його цивільне життя було тісно пов'язане з працею та турботою про родину. Василь працював на Хмельницькій АЕС, був водієм на міському підприємстві «Інтеграл», а також сім років працював за кордоном. Повернувшись в Україну у 2014 році, чоловік започаткував власну підприємницьку діяльність у сфері перевезень.
У 1993 році Василь одружився. Разом із дружиною Оксаною вони виховали двох доньок — Юлію та Ірину. Для рідних він був надійною опорою, чуйною та відповідальною людиною, яка завжди відгукувалася на прохання про допомогу.
Служба у лавах Національної гвардії та раптова втрата
З початком війни Василь Гурський допомагав доправляти необхідні вантажі на схід України та долучився до територіальної оборони.
20 лютого 2026 року був призваний до лав Національної гвардії України. Старший солдат Василь Гурський проходив службу на посаді старшого механіка-водія у батальйоні оперативного призначення військової частини 3043.
11 жовтня 2026 року серце воїна зупинилося — він помер від інсульту в Славутській міській лікарні на 56-му році життя.
Шана та співчуття громади
Сьогодні прощатися із Захисником зібралися рідні, близькі, побратими та мешканці громади. Висловлюємо щирі співчуття дружині, донькам, брату, сестрі та усім, хто знав і шанував Василя Гурського.
Світла пам’ять воїну! Вічна шана Захиснику України!
