Життя та бойовий шлях
У мирному житті Олександр Чорний проживав у селі Корниця. Як згадують земляки, він був людиною, яка щиро любила свою рідну землю та свій край. Коли ж настав час боронити країну від ворога, чоловік не відступив.
Протягом двох років у війську він неодноразово ризикував власним життям, виконуючи завдання на складних напрямках. Воїн ніс службу:
- спочатку на посаді кулеметника;
- згодом — як водій окремого взводу роти протитанкових ракетних комплексів (ПТРК).
Його бойовий шлях пролягав через Курщину, Чернігівщину, Дніпропетровську та Сумську області.
Обставини загибелі та прощання
Саме прикордоння Сумщини стало місцем останньої битви Героя. 20 червня 2026 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Вільна Слобода, життя 55-річного воїна обірвалося внаслідок удару ворожого безпілотника. Він загинув, до останнього подиху зберігаючи вірність військовій присязі та українському народові.
Проводжали Героя живим коридором слави. Сльози рідних, мовчазна шана односельців та майоріння синьо-жовтих прапорів супроводжували воїна до місця його останнього спочинку. Поховали Захисника з усіма військовими почестями на місцевому кладовищі у рідному селі Корниця.
«Є люди, які не говорять голосно про свій вибір — вони просто роблять його. Тихо. Впевнено. До кінця. Саме таким був наш земляк... Щирі слова співчуття рідним та близьким — уся громада схиляє голови в скорботі разом з вами. Пам'ять про мужнього Захисника назавжди житиме в серцях білогірчан», — висловлюють співчуття у Білогірській селищній раді.
