Народився Сергій 27 липня 1975 року в місті Славута - тихому, рідному куточку, де пройшли його дитячі та юнацькі роки. Він зростав звичайним хлопцем, але вже змалку вирізнявся щирістю, працьовитістю та добрим серцем.
Шкільні роки нашого Героя пройшли у Славутській школі №1, де він навчався з 1982 року по 1990 рік.
Далі, з 1990 по 1993 рік навчався в Нетішинському професійно-технічному училищі, обравши робітничу професію, Сергій здобув фах автослюсаря - важку, але потрібну справу. І все своє життя він залишався людиною праці: сумлінною, надійною, старанною.
Його трудовий шлях - це приклад витривалості й відданості своїй справі. Він працював слюсарем-ремонтником на Славутському маслоробному комбінаті, згодом багато років - на комбінаті «Будфарфор», де заслужив повагу колег як відповідальний і досвідчений працівник.
Навіть у складні періоди життя, після скорочення, він не опускав рук, а продовжував працювати та шукати можливості. З 2020 року працював у ТОВ «Агрокорм 2017», залишаючись таким же сумлінним, старанним і відданим своїй справі.
Та найважче випробування випало на його долю з початком повномасштабної війни. 5 квітня 2022 року Сергій став до лав Збройних Сил України та пішов захищати рідну країну. Служив стрільцем-санітаром у складі 67-ї окремої механізованої бригади - на передовій, там, де найнебезпечніше, де щодня вирішується доля України.
Він був не просто військовим, він був мужнім Воїном, який не боявся труднощів, який підтримував побратимів, який рятував життя інших, ризикуючи власним. Це шлях справжнього Героя, шлях людини честі.
З 23 серпня 2024 року солдат Хільчук Сергій Вікторович вважався зниклим безвісти… Це були довгі, тривожні, сповнені болю і надії дні для його рідних та близьких. Дні невідомості, коли серце розривається між вірою і страхом, коли кожна звістка може змінити все життя. Рідні чекали, молилися, сподівалися на диво, вірили, що їхній син, батько, брат, їхній рідний Сергій живий, що він повернеться додому. Але згодом надійшла страшна звістка…
Стало відомо, що він загинув того ж дня - 23 серпня 2024 року в районі населеного пункту Терни Краматорського району Донецької області.
Сергій був люблячим батьком, для якого найбільшою цінністю були його сини - Микола та Іван. Він був турботливим сином, який залишив по собі світлу пам’ять у серцях своїх батьків. Він був надійним братом, вірним другом, щирою і відкритою людиною.
Його пам’ятають як життєрадісного, доброзичливого чоловіка, який любив працю на землі, садівництво, який знаходив радість у простих речах. Особливим його захопленням було колекціонування монет - ніби прагнення зберегти частинку історії, часу, пам’яті.
І сьогодні він сам стає частиною історії - історії нашої боротьби, історії незламності українського народу.
Ми схиляємо голови перед подвигом Сергія - Захисника України, який віддав життя за кожного з нас. Його ім’я назавжди залишиться в наших серцях, у нашій громаді, у нашій державі.
Міський голова, виконавчий комітет, депутати Славутської міської ради та вся Славутська громада висловлюють щирі співчуття рідним та близьким Героя.
Світла пам’ять тобі, Герою…Вічна слава тобі, мужній воїне…
Слава Україні! Героям Слава!
Пресслужба Славутського МВК
